Дмитро Золотухин : Битва за Молдову: що означають заміни в російській команді

У майже 30-річної історії "молдовського кейса" останні десять днів ознаменувалися двома подіями, на які слід звернути особливу увагу.

6 лютого Володимир Путін підписав указ про звільнення генерала СЗР Володимира Чернова з посади голови Управління Адміністрації президента Російської Федерації з міжрегіональних і культурних зв'язків із зарубіжними країнами.

Це управління АП РФ, було, практично, копією управління по прикордонному співробітництву, яке раніше курирував особисто Владислав Сурков. Між управліннями була одна ключова відмінність. Сурковське займалося Абхазією, Південною Осетією і Україною. А в складі управління Чернова працював, так званий, "молдавський відділ", яким керував Ігор Маслов, куратор проросійських політиків в Молдові.

За інформацією журналістів російського видання "Комерсант", функції Управління з міжрегіональних і культурних зв'язків після звільнення Чернова передадуть Управлінню прикордонного співробітництва, разом з напрямками роботи по Молдові та Білорусі. Причиною цього рішення, як і звільнення Чернова, цілком ймовірно є серйозні провали кремлівської імперської політики в названих країнах.

У Білорусі тривають протести проти незаконно переобраного Лукашенко, а в Молдові - новий президент, Майя Санду, яка не тільки хоче сформувати свій уряд, а й наполегливо просуває ідею дострокових перевиборів до парламенту, на яких шанси проросійської соціалістичної партії Додона тануть з кожним днем.

Загалом, клієнт - їде, гіпс - знімають, Кишинів витікає з рук Путіна, як пісок крізь пальці.

Одночасно зі звільненням Володимира Чернова за провали в роботі, божевільну активність почали проявляти офіцери Головного управління Генштабу МО РФ (якщо простіше - ГРУ), що працюють під прикриттям журналістів і блогерів.

Приводом для такого несподіваного розвитку став інцидент, який стався з журналістами молдовського телеканалу TV8 Віоріка Тетару і Андрієм Каптаренко, які знімали сюжет для чергового випуску програми "Річка без кордонів".

10 лютого вони були затримані біля села Гура Бикулуй Новоаненського району російськими військовими, які, нібито, виконують миротворчу місію, а насправді утримують контроль над Придністров'ям.

Військові зі зброєю оточили машину журналістів і вимагали видалити відзнятий матеріал, стверджуючи, що вони не мають права знімати контрольно-пропускний пункт. Журналісти змушені були викликати поліцію для захисту.

Критика дій російських силовиків облетіла ключові молдовські медіа і сторінки правозахисних організацій. У відповідь на це вже згадані представники ГРУ в своїх телеграм-каналах почали активно просувати свій наратив про інцидент, називаючи його навмисною провокацією журналістів, які працюють на нову владу Кишинева.

До інформаційної атаки приєдналися завідувач бюро ВГТРК на Близькому Сході і в Північній Африці військовий репортер Євген Піддубний, кореспондент "Комсомольської правди" Олександр Коц, журналіст Андрій Медведєв, кореспондент прігожінская медіапула РІА ФАН Аббас Джума.

А на сайті РІА ФАН, яке належить господареві ПВК "Вагнер" Євгену Пригожину, вийшла стаття підписана псевдонімом "Комісар Яррік" (герой комп'ютерної гри Warhammer 40,000), в якій автор доводить, що інцидент є провокацією офіційного Кишинева.

Крім того, автор РІА ФАН стверджує, що така провокація стала можлива тільки після того, як президент Молдови Майя Санду отримала політичну підтримку в Києві, після зустрічі із Зеленським. Адже, по суті, Придністров'я - це "рідний брат" окупованих російськими терористами ЛДНР, тільки вже з 30-річною історією окупації, контрабанди, наркотрафіку та деградації регіону.

Для доказу цього факту досить згадати історію генерала російських спецслужб Володимира Антюфеєва, який був призначений Кремлем міністром держбезпеки Придністровської Молдавської Республіки, після чого був помічений в Криму в момент операції по анексії півострова, а потім став "смотрящим" від ФСБ в ДНР, отримавши посаду першого віце-прем'єра ДНР з питань держбезпеки.

Тим не менш, дуже дивна медіа-активність людей, що мають безпосередній зв'язок з ГРУ Росії, в контексті "молдовського кейса" управління яким традиційно приписують Дмитру Козаку та Сергію Наришкіну, говорить про те, що Путін міг прийняти рішення не "переставляти ліжка в борделі" , а замінити його "співробітниць", щоб, нарешті, домогтися результату.