Зоя Литвин : Освіта в Україні під час війни

Я не тяжію бути м’якою щодо оцінки діяльності Міністерства освіти і науки України та комітету ВР з питань освіти і науки, але мені здається, що зараз люди, які працюють в Міністерстві чи в комітеті освіти викладається на максимум, хоча інколи вони не згуртовані. Багато хто дивується, що наразі співпраця за участі міністерства, представників громадського сектора та донорів дає ефективні результати. Якщо є запит на допомогу, то Міністерство освіти конвертує його в реальні проєкти. Якщо говорити про системну роботу, то я би могла прокритикувати, а якщо говорити про роботу під час війни, то ті, хто є, намагаються бути максимально залученими і допомагати.

На жаль, аід час війни освіта апріорі не може бути повноцінною. Та освіта, яка зараз є, вона націлена на мінімізацію освітних втрат через війну, але після нашої перемоги дітям будуть потрібні корекційні програми, потрібно буде визначати рівень кожного учня, тому що хтось зараз  займається вживу і втрачає лише навчальний час на тривоги, а хтось немає цієї можливості чи не має, навіть, доступу до онлайн навчання. Ситуація дуже різна, але однозначно всі діти недоотримують освіту, крім тих, які виїхали за кордон і зараз десь навчаються в інших освітніх системах.

Проте, у нас є чудова реформа - “Нова українська школа”, вона має високі відгуки батьків. Ця реформа - найбільш підтримувана українським суспільством. Діти, які займалися в початковій школі за програмою "Нової школи", абсолютно класно інтегруються в західних освітніх системах. А тому, як на мене, нам потрібно продовжувати цю освітню реформу і батьки будуть нашими партнерами в цьому процесі.