Євген Дикий : Компроміс означатиме поразку для України

Євген Дикий в інтерв’ю виданню Коментарі.юа поділився своїм баченням ідеального сценарію завершення війни. Він наголошує: є лише два варіанти фіналу — або перемога України, або Росії. Компроміс, на його думку, дорівнює поразці, адже Москва воює виключно за повну перемогу. Аби гарантувати власну безпеку після війни, українцям потрібно зосередитися на мобілізації, переорієнтації ресурсів на оборону та створенні сильної армії за ізраїльським зразком.

Наша перемога абсолютно не стала нереальною від того, що маловіри перестали в неї вірити. Я нагадаю, що, наприклад, всі наші західні союзники, вони в неї не вірили від початку, вони взагалі не вірили, що ми більше трьох тижнів вистоїмо. А ми зараз з вами говоримо на четвертому році цієї війни.

Від того, що українці в кінці 2022 року трошки занадто повірили в нашу перемогу, вирішили, що не просто вона можлива, а що вона вже на блюдечку принесена, що ми вже зробили достатньо, щоб вона сталася, а потім так само сказали що, ой, раз так легко не вийшло, значить, не вийде вже взагалі. Ну вибачте, обидві ці реакції — це реакції інфантильні. І повірити в те, що перемога вже ось готова і ми п'ємо каву в Ялті, і так само, коли кава в Ялті так легко не далася, заявити, що все, значить, тепер це неможливо,  і те, і те — дитячі інфантильні реакції, які не мають нічого спільного з реальним аналізом ситуації.

Наша перемога, саме повна перемога, під якою я маю на увазі військово-технічний розгром російської армії на нашій території, і відповідно, або її капітуляцію, або принаймні її виведення з нашої території, з усіма відповідними далі наслідками, які відбуваються в Росії, з падінням режиму, виплатою репарації тощо — так от, такий сценарій досі є можливим.

Але, звичайно, він не є можливим, якщо ми на нього не працюємо. Якщо ми не проводимо мобілізацію, якщо ми витрачаємо фінанси не всі на зброю, на боєприпаси, на оборону, а будуємо фонтанчики, місточки, копаємо зелену гілку метро в Києві, а по залишковому принципу фінансуємо ракети, тоді, звичайно, я не можу вважати сценарії нашої перемоги реальними.

Але тоді єдиним альтернативним сценарієм лишається наша капітуляція. Отут треба зрозуміти одну річ: в цієї війні немає іншого завершення, як перемога однієї з двох сторін. Оце якраз те, що ніяк не доходить до наших західних союзників і, на жаль, не доходить до частини українського суспільства, хоча, здавалось би, нам вже після того, що на наших територіях відбулось, це мало б бути просто очевидним.

В цієї війні є тільки два можливих закінчення — або наша перемога, або російська перемога. При тому я маю на увазі саме в її повному обсязі. Росіяни це не приховують. Вони висувають нам умови, які фактично є нашою капітуляцією. І навіть не приховують, що після такої капітуляції вони потім все одно через рік-два прийдуть і остаточно все візьмуть під контроль. І саме в цьому зараз сила позиції Росії. Вони не працюють на компроміс, вони працюють на перемогу.

Заради навіть того, щоб стався хоча б компроміс, воювати треба за повну перемогу. І от тоді, можливо, буде перемога, а можливо, в крайньому випадку, доведеться погоджуватися на компроміс. В нас і зараз в наших західних союзників відбулась абсолютно страшна, абсолютно хибна зміна – в якості цілі ставиться компроміс. Ну якщо ти воюєш за компроміс, то ти програєш, бо твій ворог воює за перемогу. Метою нашої війни має бути наша перемога. Ця мета досі лишається абсолютно досяжною, але для цього нам потрібні абсолютно інші дії нашого українського тилу.  

У випадку нашої повної перемоги, про яку ми говорили, з деокупацією, з репараціями тощо, насправді не сильно ймовірно, що в Росії збережеться нинішній режим і одразу почне готуватись до наступної війни. Після такої нашої перемоги, швидше за все, в Росії впаде кремлівський режим, буде період певного хаосу, і їм точно доволі тривалий час буде не до нас. І за цей час можна буде спокійно розбудовувати державу.

Але в будь-якому разі Росія з карти світу, скоріш за все, не зникне. Так, існує певний шанс, що вона взагалі розвалиться, але це певний шанс, це не гарантія. Виходимо з гіршого сценарію, виходимо з того, що Росія на карті світу залишається, і в такому разі нам треба будувати не просто свою державу, а нам треба будувати державу таку, як держава Ізраїль. Тобто державу, в якій служать всі. Державу, в якій постійно залишається одною з ключових статей витрат саме оборона. Державу, яка будує високотехнологічну армію, яка весь час напоготові. Звичайно, моя особиста позиція (нагадаю, що я не є офіційною особою і не представляю українську владу) — звичайно, треба будувати ядерну державу. Після перемоги в цій війні ми маємо зробити свою ядерну зброю. Ми маємо на це повне право, і моральне, і юридичне, ми маємо для цього всі технічні можливості. І тільки це буде реальною гарантією, що ніхто на нас більше не нападе.  

Повний текст інтерв'ю читайте за посиланням.