Блог

Алексей Буряченко: Чи буде в росії аналог марки Brent? Нафтові перегони

Фантасмагоричні проекти росії

5

comments7743

Алексей Буряченко

Политолог, кандидат политических наук, доктор философии, юрист, финансист

Исполнительный директор Ассоциации органом местного самоуправления "Международная ассоциация малых громад"

На тлі західних санкцій росія продовжує розробляти амбітні плани. Ось і цього разу планує створити власний національний нафтовий еталон як засіб захисту своїх доходів від експорту нафти. Отож, уряд рф розробив план створення в 2023 року свого бенчмарку нафти для уникнення санкцій. Звучить вже цікаво. Згідно з документом(планом) [Bloomberg News] ключові міністерства рф, російські виробники нафти та ЦБ планують запустити торгівлю нафтою на національній платформі. Також, згідно з планом, Росія працюватиме над залученням іноземних партнерів до купівлі нафти з метою досягнення достатніх обсягів торгівлі для встановлення орієнтиру ціноутворення у період із березня до липня 2023 року. Ну що ж, як можемо спостерігати, останнім часом, фантасмагорія, стала улюбленим заняттям Кремля. Розберемося на скільки цей амбітний проект росії є реальним і саме зараз.

 

*Бенчмарк нафти або нафтовий стандарт, benchmark code -- сорти нафти з певним складом (вміст сірки, щільність) ціна на яких використовуються при встановленні цін при купівлі і продажу інших сортів сирої нафти. У нафти безліч марок, всі вони відрізняються складом, оскільки добуваються в різних місцях, але серед них у світі є декілька еталонних марок (бенчмарків, які торгуються на біржі) - це Brent, що добувається в Північному морі, WTI -- добувається в США і менш поширена дубайська Dubai Crude. Зауважу, еталонна нафта чистіша і з неї легше робити паливо.

 

Слід зазначити, амбіції росії відносно створення власного бенчмарку посилилися після того, як її повномасштабне вторгнення в Україну викликало низку західних нафтових санкцій. А також, коли у липні країни «Великої сімки» домовилися терміново вивчити питання про те, як обмежити доходи Кремля, встановивши верхню межу цін на її нафту. Як наголошують та підтверджують російські чиновники, -- |робота над національним нафтовим орієнтиром триває. Росія прагне забезпечити можливість продажу своєї нафти без будь-якого зовнішнього тиску чи обмежень. < > Враховуючи пропозицію «Великої сімки» це лише ще раз доводить необхідність незалежного російського зразка нафти|, заявляють росіяни.

 

Тепер, більш детально про питання. Розмови про бенчмарк російської нафти в росії тривали давно. Першим був невдалий проект REBCO (Russian Export Blend Crude Oil). 2006 року сорт вийшов на Нью-Йоркську товарну біржу (NYMEX). Склад марки за основними характеристиками ідентичний Urals. Марка проіснувала з 2006 по 2012 рік але жодної угоди на ф’ючерси за весь час існування марки на міжнародному ринку так і не відбулося.

 

Пізніше, у 2016 році, російська біржа СПбМТСБ також зробила спробу організувати бенчмарк. Метою проекту було створення прозорої системи ціноутворення на російську нафту без зайвої прив’язки до іноземного стандарту. Чиновники з Міністерства енергетики, Федеральної антимонопольної служби (ФАС) та представники нафтових компаній вирішили встановити стандарти для російського претендента на бенчмарк. Тоді запропонували зафіксувати максимально допустиму планку за вмістом сірки – 1,6%. Для постачання еталонної сировини рекомендували надати окремий потік із незмінним рівнем сірки. На думку представників СПбМТСБ, це позитивно позначилося б на укладенні ф’ючерсних контрактів. Тобто, таку нафту можна продати дорожче. Тоді ініціатива влаштувала всіх, окрім «Татнафти», яка постачала нафту з високим рівнем сірки. У відповідь на це «Транснафта» запропонувала створити окремий потік під транспортування високосірчистої нафти до 2,3%. Угоди відбувалися виключно на внутрішньому ринку. У березні 2017 року обсяг торгів з ф’ючерсу на Urals на СПбМТСБ зріс до 3 млрд. рублів. Вихід на російську біржу розглядався як необхідний крок до визнання марки на міжнародному ринку, оскільки наявність ф’ючерсних угод та розвиненість інших біржових інструментів одна із умов визнання марки бенчмарком. Для зручності іноземних партнерів усі угоди на СПбМТСБ велися у доларах США без прив'язки до рубля. Проте вже в 2018 році обсяг торгів знизився в 2,5 рази і становив 6,84 млрд рублів. За підсумками операцій не було поставлено жодного танкера нафти. Спроби налагодити співпрацю із ціновими агентствами S&P Global Platts та Argus Media не дали результатів. Можливою причиною, яку називали росіяни, могли стати побоювання за долю зразка Brent. Отже, і цей експеримент виявився для росії невдалим.

 

Зауважу, у росії налічується кілька марок нафти: Urals, Siberian Light, ESPO, Sokol, Vityaz, ARCO, Sakhalin Blend. Найперспективнішими з усіх вважаються Urals та ESPO. Ці марки торгуються на світових біржах, але оскільки не є еталонними, їхня ціна прив’язана до світових бенчмарків: Urals – до Brent, ESPO – до Dubai.

 

Так, нафта Urals торгується з дисконтом до Brent через більш високий вміст сірки (0,3% у Brent і 1,3% у Urals). Зазвичай знижка становила близько $2, але зараз через санкції та ризики дисконт після 24 лютого збільшився до $30, а інколи навіть $40. Сорт Urals є сумішшю важкої високосірчистої нафти Уралу та Татарстану і Siberian Light, що видобувається у ХМАО (Ханти-Мансійський автономний округ). Змішування до стандартних показників відбувається у трубопровідній системі «Транснафти». Основа для Urals – нафта, яку видобувають «Роснафта», «Башнафта», ЛУКОЙЛ, «Сургутнафтогаз», «Газпром нафта», «Татнафта». Основні покупці Urals, можна примінити дієслово «були», країни Європи. Переробкою Urals займалися НПЗ Білорусії, Польщі, Казахстану. Європою нафту доставляють або морським шляхом через порти Усть-Луга, Приморськ, Новоросійськ на півдні, або нафтопроводом «Дружба». 

 

До речі, багато хто може пам’ятати скандал із маркою Urals у квітні 2019 року. Коли через забруднення у нафтопроводі «Дружба» хлорорганічними сполуками зупинилися постачання нафти. Внаслідок інциденту постраждали НПЗ Білорусії, Польщі, Угорщини, Словаччини, Німеччини. Тоді «Транснафта» домовлялася про відшкодування збитків кожній із сторін і у травні 2019 року постачання поступово відновилося але скандал підірвав довіру споживачів до Urals.

 

Отож, якщо марка Urals орієнтована була на Захід, то марку ESPO, або як її ще називають ВСТО, закуповують на Сході, у країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Основним покупцем нафти ESPO є Китай. Це зумовлено насамперед зручністю транспортування. Сибіром і Далеким Сходом нафта перекачується нафтопроводом ВСТО (Магістральний нафтопровід «Восточная Сибирь - Тихий Океан»). У 2019 році обсяг поставок, включаючи транзит через Казахстан, становив 40 млн тон, «Транснефть» вийшла на максимум потужності обсягу, що перекачується – до 80 млн тон на рік. З порту Козьмино на узбережжі Тихого океану російська нафта в танкерах вирушала до портів Китаю.

 

Акцентую увагу, ця вся радужна і гарна картина охоплення світу росією завдяки своїм енергоресурсам, в даному випадку нафтою була до 24 лютого, до повномасштабного вторгнення росії в Україну. Тепер ситуація змінилася і із-за санкційного тиску у росії, на сьогодні, скоротився видобуток нафти на 25%. А за прогнозами фахівців у нафтовій сфері на тлі запрацюючого на повну ембарго на нафту, яке було накладено шостим пакетом санкцій ЄС, видобуток нафти в росії у 2023 році може впасти до 53%.  Більш детально про проблеми скорочення видобутку нафти я писав у статті «Нафтове ембарго. Чи дійсно захід перейшов до «пекельних» санкцій?»/https://comments.ua/ru/blog/naftove-embargo-chi-diysno-zahid-pereyshov-do-pekelnih-sankciy-1891.html, «Нафта закрита в портах. Чергова істерика росії»/https://comments.ua/ru/blog/nafta-zakrita-v-portah-chergova-isterika-rosii-1898.html

 

Але повернемося до теми. Отже, яка нафта може стати еталоном? Щоб марка нафти стала бенчмарком, вона має відповідати низці критеріїв, а саме: стабільна якість складу суміші; надійність поставок та розвинена нафтотранспортна система; довгострокові обсяги видобутку (на кількість видобутої нафти впливає насамперед рішення міжнародних нафтогазових організацій, таких як ОПЕК+); помітність на ринку та наявність широкого кола споживачів; наявність ліквідного ринку біржових інструментів: ф'ючерси, форвардні угоди, спреди, свопи тощо. 

 

Отже, враховуючи, нинішню ситуацію росії на тлі повномасштабного вторгнення в Україну, 24 лютого, що спричинило накладання ряду санкцій, зокрема ембарго на нафту та ізоляцію росії на багатьох геополітичних майданчиках. Задаєшся питанням якщо протягом десяти років у росії нічого не вийшло зі створення власної еталонної нафти, а росія тоді було значно у вигіднішому становищі чім зараз, то чому воно має статися зараз? 

 

Так, за ідеєю, так би мовити, «розумним обґрунтуванням», створення власної еталонної нафти саме зараз, на думку російських чиновників дозволить росії -- захиститись від маніпулювання ціною у вигляді обмеження верхньої межі цін на нафту; створити новий торговий майданчик для торгівлі російською нафтою; підвищити ціну на нафту за рахунок підвищення якості та умов експорту. Але таке «розумне обґрунтування» викликає певний скепсис так як тут є багато підводних але, 

 

По-перше, еталонний сорт нафти, як я зауважував, повинен мати гарантований постійний склад з мінімальним допуском. Росія ж має величезну кількість родовищ різного обсягу і дуже різного складу. Родовища розкидані по всьому континенту, і створити якийсь еталонний сорт з усіх них, може, і можна теоретично, але практично це досить складне завдання – нафту необхідно транспортувати з кількох свердловин, десь її перемішувати і в якесь місце складувати.

 

По-друге, у росії зараз немає стратегічних сховищ, не те що комерційних, які потрібні для підтримки складських залишків у будь-який момент часу. Взагалі, як такий, стратегічний запас є, у ньому близько 20-30 мільйонів тон нафти за річного виробництва 560 мільйонів тон, тобто запас близько 3,5% від річного обсягу, що вкрай мало. 

 

По-третє, враховуючи причини створення росією свого бенчмарку, про які йшлося вище, доречним постає ряд запитань:  ○ Регулювати ціни на ринку нафти росія не зможе. Тоді яким чином у котирувань саме на російський стандарт буде діяти «імунітет» від верхньої межі ціни? ○ Об’єми торгівлі російською нафтою та її запаси дуже малі для підтримки стабільних цін. У таких умовах ціна на таку нафту буде надто волатильною, тобто буде здатна різко змінюватися (вгору / вниз), не забезпечуючи передбачуваності ціни. ○ Також, питання, чи буде російський бенчмарк в умовах санкцій та політичних обмежень вільно торгуватися у всьому світі. І відповідь ми з вами знаємо точно -- ні. 

 

Також, слід зауважити, цікавий аспект, експорт сирої нафти з Саудівської Аравії зріс минулого місяця, у липні, до найвищого рівня з квітня 2020 року на тлі міжнародного тиску з метою заспокоїти підвищення ціни на нафту [Bloomberg]. У липні державна нафтова компанія Saudi Aramcо продавала за кордон 7,5 млн барелів на день, підрахував Bloomberg на підставі даних танкерних перевезень. І як два роки тому, саудівська нафта ринула на ключові, саме, для Росії ринки. Її постачання до Китаю в липні досягли 1,65 млн. барелів на день і майже вдвічі перевищили російські, які, навпаки, протягом місяця скоротилися на 25% - з 1,07 до 0,81 млн. барелів на день. Також нафта пішла до Індії та Європи. В останню на 90% більше ніж до війни. Відмічу, «турне» Байдена країнами Близького Сходу, у липні, було результативним хоча російські ЗМІ і їх експерти наперебій розповідали зворотне.

 

Отже, у відповідь на чергове «розумне обґрунтування» створення російського бенчмарку -- чи зможе росія підвищити ціну на власну нафту, як вона це планує, особливо враховуючи останню новину із Саудівської Аравії? Я б скоріше відповів ні чим так.

 

Ну що ж, здається мені, що і цей амбітний проект росії не дійде до фінішу як і багато інших (Arctic LNG 2, новий «Москвич», мега-проект «Схід Ойл», амбітні проекти з імпортозаміщення і т.д). Так, росія може багато планувати фантасмагорій, адже ми добре розуміємо, що Кремлю треба постійно чимось кормити росіян для підтримки духу «імперської величі» росії щоб вони не дай Боже не зняли рожеві окуляри ілюзій «руського міра». Не будемо їм заважати жити в паралельній реальності. Адже ми добре бачимо куди веде ця ілюзія – до ізоляції з тавром ізгоя та держави спонсора тероризму.




comments

Новости партнеров

comments

Другие материалы автора

Новости

Подписывайтесь на уведомления, чтобы быть в курсе последних новостей!