Петро Олещук: Другій тур: наскільки це важливо?

Великого галасу наробив проект постанови, внесений до ВР представниками правлячої “монобільшості”. Коментарі були різні. Здебільшого - негативні. Зокрема, ставилася під питання законність даного рішення. До речі, досить справедливо, оскільки нинішня виборча модель зафіксована не на рівні парламентської постанови, а на рівні виборчого кодексу. Водночас, складається враження, що не всі у нас розуміють, як саме “двотурова модель” відрізняється від однотурової, і на що вона може вплинути безпосередньо у виборчому процесі.

Власне, вибори міських голів раніше завжди відбувалися в Україні за однотуровою системою. Є певна кількість кандидатів, хто з них “бере” просту більшість, той і очолює місто. Загалом, досить просто і зрозуміло, але в українських реаліях це все призводило до досить своєрідних наслідків. Приміром, це стало основою для т.зв. “феномену Черновецького”, коли кандидат перемагав виключно за рахунок стабільної підтримки однієї невеликої, але дуже стійкої групи виборців. Поки інші кандидати “відтягували” голоси один в одного, Черновецького кожного разу мобілізував своїх “бабусь” і перемагав, не маючи підтримки більшості киян.

Це і породило ідею двотурового голосування для великих міст, і вона була втілена у новій редакції виборчого кодексу. Двотурове голосування означає зовсім іншу політичну логіку. Тут мало мати невелику організовану електоральну групу. Тут треба мобілізувати на свою підтримку якомога більше виборців. Як показує досвід президентських виборів в Україні (а вони у нас саме двотурові), то подібне голосування - це битва не рейтингів, а антирейтингів. Виборці голосують не за “найкращого”, а за того, хто викликає у них менше несприйняття. Зрозуміло, що це уже зовсім інша логіка, і тут найголовніше - це хто опонент. Зокрема, хто опонент чинного міського голови.

Найбільша проблема голосування в один тур - це те, що кандидатів багато, і вони просто усе “розмивають”: проблематику, порядок денний, порядок слідування ключових питань. Передвиборчий дискурс перетворюється на какофонію. Другий тур - це дещо зовсім інше, тут претендентів лише двоє, і саме на них фокусується загальна увага.

Чи вплине другий тур на результати виборів, приміром, у Києві? Звісно, якщо він буде. Тут теж не все так просто і однозначно. Звісно, багато залежить від переліку учасників. Не викликає особливих сумнівів, що у другому турі буде чинний міський голова Кличко. І хто ще?

Якщо це буде політик, який умовно може бути віднесений до “проросійських” (а такий на цих виборах не один - хоча б той же О. Попов), то результати другого туру уже вирішені. Кличко (як один із лідерів другого Майдану) просто мобілізує весь “майданівський” електорат проти загрози реваншу. Все, питання закрите. Це дуже вигідний для нього формат.

Схожа ситуація із виходом у другий тур когось із “шоуменів”, тобто публічних людей без адміністративно-управлінського досвіду як той же Притула. Тут кампанія зведеться до просування ідеї про інфраструктурні проекти чинного мера, який постане у образі господарника.

Єдиний потенційно цікавий варіант - вихід Кличка у другий тур із представником Батьківщини О. Кучеренком. Я уже писав раніше про кампанію останнього, і про те, що вона - найменш зручна для чинного міського голови, оскільки вибудовується не довкола політичних гасел чи інформаційних приводів, а довкола серйозних проблем: комунальних тарифів, транспорту, відновлення доріг та модернізації житла. Власне, це все насправді і є переліком завдань місцевого самоврядування. А не “виплата пенсій” або “відродження армії”. Тому тут реально є над чим поговорити, і щодо чого розгорнути дискусію. Водночас, це один із можливих сценаріїв.

У будь-якому випадку, запровадження двотурового голосування у великих містах уже змінило характер політичного ланшафту. Міські голови більше не можуть відчувати себе представниками локальних груп, а повинні відчувати необхідність звітувати перед усім містом, яке не обов'язково має надавати їм вотум довіри. І це уже пощитив, тож навряд чи доцільно просувати ідею скасування двотурового голосування. Навіть як чогось тимчасового. Зрештою, це зменшує і значимість технологій підкупу під час обрання мерів великих міст. Очевидно, що закріплення двотурової ситсеми може нарешті знівелювати роль “бабусь Черновецького”, які впливали на вибори не один рік.