Блог

Виктор Гольдский: Економіка пост-воєнного стану: чи має шанс на відродження

Міністр економіки Юлія Свириденко представила власне бачення відновлення та розвитку України після війни

1

comments7742

Виктор Гольдский

Менеджмент, управление бизнесом, инвестиции

За все хорошее и против всего плохого

Днями під іменем міністра економіки Юлії Свириденко вийшов матеріал, в якому стисло викладене економічне бачення Плану відновлення та розвитку України після війни. Основними тезами цієї програми є: 

  • - повний доступ до ринків країн ЄС та G7
  • - вступ України до ЄС
  • - дерегуляція та невтручання держави в роботу бізнесу
  • - швидка логістика
  • - експорт переробленої продукції
  • - потужний військово-промисловий комплекс
  • - розвиток енергетичного комплексу
  • - кліматична модернізація

Як бачимо, Міністр продовжує юзати декларативні гасла, які політики використовують протягом 30 років незалежності країни. Усі ці напрямки міністерство розвивало у довоєнний час та ніяким чином не бажає переглядати їх у майбутньому. Окреслені дії породжують фінансовий паразитизм та мінімізують відповідальність чиновників за погіршення економічної ситуації.

 

Так, наприклад, “повний доступ до ринків ЄС та G7”. Давайте припустимо, що завтра в нас є вільний ринок. Європейці кажуть: “продавайте, що забажаєте”. Що Україна буде продавати?! Майже 65% всього експорту України - це продукція АПК, харчової промисловості, деревина та паперова маса, а також продукція металургійного комплексу (прокат, чавун та напівфабрикати). При цьому всього 15 країни викуповують більше 95% загального експорту України. І це не тільки країни ЄС та G7. Наприклад, Китай, Індія, Ізраїль. Незрозуміло, чого Україна чіпляється за G7, ігноруючи при цьому країни G20?! Невже ринки Бразилії чи Австралії для нас нецікаві чи занадто малі?!

Отже, орієнтир на ринки ЄС є економічно необгрунтованим. Це індустріально розвинуті країни, яких може зацікавити продукція чи то сировинного комплексу (який наразі і є в Україні), або високотехнологічна продукція, яку Україна через низку факторів не може в даний час запропонувати. Тобто міністерство видає бажане задійсне. Треба усвідомити, що Україна цікава європейцям виключно через свої ресурси. Ну не допустить Airbus конкуренції з АН, да і ЗАЗ на ринку Німеччини нікому не потрібні. Клієнти України знаходяться не в ЄС, а в Африці, на Ближньому Сході, у Латинській Америці. З урахуванням світових санкцій проти РФ ми маємо концентрувати увагу на тих галузях та на виробництві тих товарів, які раніше країни купували в Россії. Ми маємо гарантувати торговим партнерам їх економічні інтереси у випадку їх відмови співпрацювати з РФ. Ми маємо перехопити світові ринки, які належали Росії, а ці ринки ніколи не знаходилися в ЄС чи в G7.

 

ВСТУП до ЄС

Як вступ до ЄС змінить економіку країни? Євросоюз базується на основних свободах: вільне переміщення товарів та послуг, вільне переміщення капіталу та вільне переміщення трудових ресурсів.

Переміщення товарів та послуг Міністр вирішив у першому пункті програми, коли забезпечила вільний ринок з країнами ЄС та G7.

Трудова міграція. Ну поїдуть наші робітники по Євросоюзу на заробітки. Тим самим в середині України станеться дефіцит трудових ресурсів і цю нішу займуть… хто? Громадяни Китаю, В’єтнаму, Азербайджану чи країн Африки? Хто? З такою проблемою зіткнулися ще років 5 тому Польща, Чехія, Словаччина тощо. І саме відновлення балансу трудових ресурсів у Польщі було одним з мотивів надання прихистку громадянам України під час війни.

 

ПЕРЕМІЩЕННЯ КАПІТАЛУ

Ну стане легше вивозити гроші з України. Наразі немає проблем із залученням капіталу. Ось не разу не чув, що не змогли відбудувати об’єкт чи запустити виробництво, бо не вистачило інвестицій. В Україну не вкладають кошти тому, що в нас немає захисту інвестицій, тому що продажні суди, тому що залежність від купки олігархів. А не тому, що немає грошей чи не знають як їх завести.

Окрім того, ЄС не приймає до свого складу країни, в яких є територіальні конфлікти. Свого часу Румунія претендувала на острів Зміїний. Але відмовилася від зазіхань заради вступу до Евросоюзу.

Тому заява Мінекономіки щодо членства в ЄС – це піар для піпла, який хаває. А основна мета - отримання грантів із загальних фондів. Нехай Європа фінансує Україну. Нічого, окрім фінансового паразитизму це не породжує.

 

ЗАМІНА ПЕРЕВІРОК БІЗНЕСУ СТРАХУВАННЯМ

Це якесь ноу-хау від пані Свириденко. Може Міністр перелічить промислово-розвинуті країни, де немає перевірок?! Так, ми маємо розвивати страхування відповідальності виробників товарів перед споживачами, але це не означає, що держава має уникати відповідальності та не виконувати покладені на неї функції. Адже перевірки – це превентивні заходи. Держава ж встановлює камери на дорогах й штрафує водіїв, намагаючись таким чином зменшити кількість ДТП, а найголовніше, кількість травмованих та померлих. То чому держава не має аналогічно діяти і по відношенню до бізнесу?! Да і яким буде розмір страхової премії для тих же виробників, якщо ніяких превентивних заходів не буде? І тут вже бізнесу треба буде добре прорахувати, що вигідніше – пройти перевірки та заплатити менший розмір премії за страхування ризиків, чи підтримати популіські заяви Юлії Свириденко й платити по повній.

 

ШВИДКА ЛОГІСТИКА

Повністю згоден. Логістика – це кровоносна система економіки. Проте, уся інфраструктура, її реконструкція й розвиток знаходяться в компетенції Міністерства інфраструктури. Митниці підпорядковуються Мінфіну, а прикордонники – МВС. В Мінекономіки немає компетенції чи впливу реалізувати цей пункт. Звісно, статус Першого віце-прем'єр-міністра надає право координувати та вимагати від інших органів державної влади дотримання власних забаганок, проте наскільки така політики буде успішною, побачимо у майбутньому.

 

ЕКСПОРТ ТОВАРІВ ЗАМІСТЬ СИРОВИНИ, перш за все в АПК та металургії

Повністю підтримую. Але… Чи є ринок для переробленої продукції з України?! Моделюємо банальний приклад: країна купує в Україні руду, транспортує цю руду на власні підприємства, виробляє з цієї руди сталь. Зараз Міністр каже: «а давайте ми вам будемо продавати відразу сталь замість руди». І наш торговий партнер сидить й думає: так, щоб в Україні купляти сталь, мені потрібно закрити підприємство з переробки руди у себе, звільнити персонал, да ще й спробувати по ціні конкурувати на світовому ринку з цією сталю, і навіщо воно мені?! Скоріше за все такий покупець просто буде купляти руду на іншому ринку. 

 

Міністерство мріє створити міцний військово-промисловий комплекс. Колись Україна входила в п’ятірку експортерів товарів військового призначення. Проте, на превеликий жаль, увесь потенціал розтрачений: крейсери ми замовляємо у Великобританії, літаки в нас – радянські Міг, власного ПВО не маємо, та й доля колись відомий на увесь світ Харківського бронетанкового залишається туманною. При цьому однією із забаганок міністра є трансфер технологій, що також опосередковано підтверджує відсутність сучасної науково-технічної бази для виробництва інноваційних видів зброї.

 

ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА. Знову, це компетенція Міненерго, а не Мінекономіки. Ідея розвитку атомної енергетики правильна сама по собі. Особливо, якщо акцент робитиметься на невеликі модульні станції. Наприклад, у Південній Кореї - 24 атомні реактори, які забезпечують потребу в енергії на 30%. Але, наразі в Україні профіцит енергії, її немає куди діти і причин тому декілька. Перша - звісно війна, зруйновані підприємства – великі споживачі. Друга – недостатність ЛЕПів: енергія виробляється, а транспортувати її нема чим. Третє – вітчизняний монополіст ДТЕК.

 

КЛІМАТИЧНА МОДЕРНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ

Гарне передвиборче гасло. Адже, будь-який підприємець, який спеціалізується на виробництві ЕКО-товарів, скаже, що витрати у цій галузі вищі за середні по ринку, а маржа нижче. Да, це є європейським трендом споживання, але виключно для заможних європейців, так саме як і для заможних українців. Ні у кого не виникає питання, чому «сита Європа» за відсутності війни не робить ставку на «зелені товари» чи «зелену економіку»?! А пані міністр пропонує будувати економіку військового стану на лозунгах про здорове споживання.

 

Підсумовуючи все вищезазначене можна зробити наступні висновки:

  1. Міністерство не готове до управління економікою країни в стані війни. В них навіть програми такої немає. А оскільки війна затягується, то… далі можете самостійно продовжити речення.
  2. План розвитку економіки, розписаний на післявоєнний стан, є нереалістичним та популіським. Він будується на припущенні, що Україні всі інші країни щось винні і б’ються одна з іншою за право надати українцям допомогу. Мінекономіки «продає» українцям мрію: «ми будемо жити по-європейські, тому що всі члени Євросоюзу будуть в нас інвестувати, а ще до них долучяться й країни Великої сімки». А станеться все це відразу після війни. Дуже зручна позиція, яка надає купу варіантів для виправдання: «ой, ну війна ще не скінчилася», «так ми ж ще не в Євросоюзі», «для наших товарів немає ринків» і таке інше.
  3. Складається враження, що в Мінекономіки залишилися тільки статисти, які здатні збирати інформацію. Але аналізувати її та на основі цього аналізу розробляти моделі розвитку нема кому.
comments

Новости партнеров

comments

Другие материалы автора

Новости

Подписывайтесь на уведомления, чтобы быть в курсе последних новостей!