Алексей Буряченко: Новий генпрокурор. Чи вдасться відновити довіру?

Проаналізуємо наслідки призначення нового генпрокурора Руслана Кравченко та поговоримо про перші пріоритети на новій посаді. Отож - 

1) Відновлення довіри до Офіс Генерального прокурора. Це перший і основний пріоритет, якщо це вдасться, вдасться і усе інше. В межах реалізації цього пріоритету, одним із перших кроків, я б порадив, розставити усі крапки над "і" у справі з інвалідностями прокурорів у списках Крупи (екс-керівниця Хмельницької обласної МСЕК, яка зараз в СІЗО). Нагадаю, що саме ця справа політично потопила генпрокурора Костіна, якого між собою серед силовиків називали "турист". Нерішучість та умисне відсторонення від внутрішніх процесів, зіграла з ним злий жарт. Повторювати ці помилки не потрібно.

2) Відновити координаційну функцію прокуратури, яку, нажаль, майже остаточно загубили усі останні очільники. При чому, при різних владах і по різним причинам, але зараз не про це. Ця Конституційна функція критично важлива для збалансування роботи всієї правоохоронної системи, включаючи судову гілку влади. Не можна щоб робота правоохоронних органів перетворювалась на спотривні перегони, хоча це має і позитивний ефект... Разом з тим, саме прокуратура є тим органом, який діє не тільки в "межах та в спосіб", а має забезпечувати комплексність та баланс в роботі усієї правоохоронної системи. Має бути її правовим дороговказом та маяком!

Хто ефективно працює - накштал, СБУ чи ДБР, того підсилити, хто не ефективно - наприклад, Державна митна служба України (корупційні скандали) чи НАБУ (показники ефективності), підтягнути і, якщо потрібно, додатково "процесуально стимулювати" (так називається чарівний пендель).

3) Та і про законотворчу діяльність забувати не потрібно, оскільки в питаннях балансу правоохоронної системи голос генпрокурора є одним із ключових. І, як мінімум, в питаннях "перехресної підслідності" та остаточної передачі УСЬОГО слідства в один орган, пора уже ставити остаточну крапку. Оскільки цих дій давно уже потребували, як наші Європейські партнери, так і сам здоровий глузд.

4) Підтримка і супровід у створенні повноцінної військової юстиції.

Ні, не відновлення військової прокуратури, де колись працював сам Кравченко, а саме створення повноцінної комплексної і самодостатньої системи, яка б могла ефективно виконувати свої функції.

Переконаний, що сам новий генпрокурор чудово усвідомлює і поточні "баги" системи, оскільки сам в ній працював і, маю надію, що вистачить мудрості не перетягувати ковдру тільки у свій бік. Оскільки, як на мене, основним завданням прокуратури є не підтримання державного обвинувачення, представництво чи нагляд, а саме забезпечення балансу всієї правоохоронної системи, користуючись унікальними законодавчим інструментарієм з координаційними можливостями. Це і спокуса, і можливість одночасно, а отже і велика відповідальність.

4.1) Ну і про питання СЗЧ, через призму необхідності створювати військову юстицію не можливо промовчати.

Я глибоко переконаний, що саме налагодження комплексної правоохоронної політики в питаннях СЗЧ та дезертирства і буде основним маркером ефективності Руслана Кравченка на посаді Генерального прокурора України. Адже, це питання настільки чутливе і відповідальне одночасно, що уже давно є одним із пріоритетів нашої національної безпеки.

Пошук виважених рішень між покаранням та заохоченням продовжувати служити, вирішення кожного випадку тонко і індивідуально, користуючись пріоритетним принципом "не нашкодь" - потребує неабиякої мудрості та професіоналізму. Але саме так і повертається ДОВІРА.

А якщо резюмувати, то в цілому добре що Верховна Рада України проголосувала за нового Генерального прокурора України. Під час війни це питання стояло особливо актуально, враховуючи, що комплекс викликів, які зараз стоять перед прокуратурою - безпрецедентний. А без першої особи, яка б несла за результат особисту політичну відповідальність, нічого "не поїде" і це очевидно.

Тому, поки важко прогнозувати чи дійсно Руслан Кравченко впорається з тим рівнем та масштабом викликів і вагою відповідальності яка впаде на його плечі, але "шлях здолає той, хто йде" і ніяк інакше!

І якщо уже до кінця відверто, то ми усі зацікавлені щоб у нього все вийшло, часи для експериментів завершилися. Потрібні рішучі, професійні та вивірено-концептуальні державницькі рішення, це питання національної безпеки та нашого виживання.

P.S. Я усвідомлюю, що мабуть занадто багато хочу від людини, яка займає посаду генпрокурора. Адже, мені тут можна легко та влучно запелювати, що прокурор - це лише законник, а не архітектор складних державницьких систем і зауваження це буде абсолютно влучним. Але багато залежить від самої людини! Наскільки людина готова брати на себе відповідальність та лідерство в такі важкі часи. Легко не буде... але ця робота точно не для слабких духом. Отже, доречно було б побажати пану Руслану успіхів та мудрості, а не шукати в його шафі скелети. Результат буде на табло, як казав свого часу Лобановський.