Блог

Алексей Буряченко: Репутація правоохоронної системи. Після Перемоги все буде по іншому

Думи про завтра.

3

comments9377

Алексей Буряченко

Политолог, кандидат политических наук, доктор философии, юрист, финансист

Исполнительный директор Ассоциации органом местного самоуправления "Международная ассоциация малых громад"

Цей матеріал я хочу присвятити не поточній оцінці, а перспективам роботи нашої правоохоронної системи, в широкому сенсі цього слова, після Перемоги. Я, умисно, не хочу концентруватись на цифрах та сухій статистиці, адже вони, в наших реаліях, насправді, мало що означають. А хочу написати про “дух”, про репутацію правоохоронних органів, про їх доречність та змістовність і, найголовніше, про те хто залишиться після війни, адже, це будуть, точно, не всі.

 

Поки іде війна з рашистською навалою, зрозуміло, що усім “не на часі” аналізувати реальну ефективність роботи правоохоронних, антикорупційних органів та судів, але уже дуже скоро в суспільстві почнуть задавати багато питань і ключові із них про самоочищення, чи примусове очищення від колаборантів, корупціонерів та зрадників вітчизняної правоохоронної системи.

І такий запит від суспільства буде логічним і абсолютно зрозумілим. Адже, надзвичайно “яскраво”, виключно, в негативному контексті проявили себе наші правоохоронці та судді ще  у 2014 році, коли переважна більшість залишилась працювати на своїх посадах після окупації. А з інтерв’ю зрадниці-прокурорші Поклонської Гордону, в народі “няш-мяш”, і взагалі стає зрозумілим, що під час окупації путін, перш за все, робив ставку саме на них, на силовиків, на правоохоронців... Ну а злочинну здачу Херсону та плану мінування Кримського перешийку, путінськими консервами з СБУ, навіть згадувати не хочеться... Але, для справедливості потрібно відзначити, що після цих, згадуваних мною подій, а особливо після повномасштабного нападу росії на Україну в правоохоронних органах, дійсно, без жартів, взялися за самоочищення, про що свідчать кейси затримання генерала Шайтанова та екс-генерала Наумова. Але ще скільки в путінських консерв в наших судах та правоохоронних органах. На превеликий жаль, ніхто не знає.

 

Отже, ми приходимо до логічного висновку, що наша правоохоронна система, на превеликий жаль, хронічно хвора, а судова система і взагалі, як на мене, хвора невиліковно... Що з цим робити? Це питання фундаментальне та надзвичайно складне, адже, в одних випадках вистачає глибокого реформування правоохоронного органу, а в іншому, і взагалі, можна прийти до висновку, що в діючій системі координат, той чи інший орган, просто не потрібний і тільки заважає працювати іншим, створюючи штучні “перетинання підслідності”. І перші, і другі випадки у нашій історії, на жаль, не поодинокі. Ще з кінця дев’яностих для задоволення апетитів “коаліціантів” у ВРУ певні правоохоронні органи неформально віддавались під політичний вплив тих чи інших політичних партій, чи навіть олігархів, що неминуче породжувало між ними шалене внутрішнє протистояння “не на життя, а на смерть”, а коли комусь не вистачало “силової дубини” при розподілі портфелів, мали практики навіть створювати нові.

 

Але ситуація змінилася докорінно. Наразі безальтернативним лідером воюючої нації є Президент України Володимир Зеленський, а в парламенті досить успішно працює так-звана “монобільшість” і потреби роздавати коаліціянтам “силові портфелі” залишилася в глибоко-корупційному минулому нашої країни. Але проблеми в самих правоохоронних органах, знову ж таки, на жаль, від цього не зникли... Так, значно поменшало публічних скандалів та внутрішніх протистоянь, але через те що правоохоронна система “роздута”, несиметрична та розбалансована, нерідко виникають казуси, ексцеси виконавців, а іноді і просто, досить явно виражена, некомпетентність... та і, відверто кажучи, корупція в правоохоронних органах та судах, навіть під час війни, також, нікуди не ділась. Так, корупція стала більше маскуватися під патріотичні гасла і діяти більш обережно, але це не означає, що вона зникла, вона, здебільшого, перебуває в режимі очікування.

 

З 2014 року, після окупації Криму та частини Донбасу, проблеми стали кричущі та очевидні абсолютно всім. Претензії у суспільства та експертів були та залишаються не тільки до правоохоронних органів, але і до певних політичних призначень очільників цих органів та до ВРУ, яка вибудовуючи “антикорупційну архітектуру” і йдучи на поводу у певних сил, створили надзвичайно складну систему з “перехресними” повноваженнями та підслідностями, а це і є закладення міни сповільненої дії, яка постійно розбалансовує систему з середини.

 

Так, перше, що згадується коли говориш про спроби “недолугого реформування”, це, звичайно, прокуратура і ті тести, які мали проходити працівники центрального апарату при Рябошапці. Але це уже була “вишенька на торті”, якщо згадувати про, м’яко кажучи, дивне призначення генерального прокурора Луценка, без юридичної освіти, то прокуратуру стає просто шкода і що там “твориться” уже багато років уже давно нікого не дивує.

 

На реформування судової системи ні у кого уже немає жодних надій. Судову гілку потрібно повністю перезавантажувати на всі 100% по новим принципам та застосовуючи сучасні та максимально публічні способи відбору. Рейтинг довіри у людей до судів наближається до нуля. Така система з таким наповненням, як на мене, не має жодного права на існування в оновленій країні після Нашої Перемоги!

 

Створення НАБУ та АПУ, мабуть, в якийсь момент і дійсно були виправданими, але у правників-науковців завжди виникало логічне запитання, навіщо виділяти певні правоохоронні органи в окремий блок, це практика тільки слаборозвинених країн де вся система на 100% погрузла в корупції і необхідно хоча б щось працююче! Це, точно, не той підхід, який нам потрібен. Нам потрібна ВСЯ, на 100% працююча та збалансована правоохоронна система, а не тільки якась її частина! Та і, відверто кажучи, після створення Державного бюро розслідувань (ДБР), потреба в існуванні НАБУ та АПУ, як на мене, просто відпала, адже ДБР створювалась за новітніми відкритими принципами за погодженням та рекомендаціями наших іноземних партнерів. Ну і хто подивиться публічні результати роботи НАБУ та середній рівень оплати праці їх працівників, м’яко кажучи, сильно здивується...

 

Поліція, це, мабуть, той орган, який показав найбільш яскравий приклад бажання до реформування, створивши патрульну поліцію! І це, дійсно, був прорив. Чемні поліціянти, які не брали хабарів і готові були допомагати громадянам у їх проблемних питаннях, для наших реалій, це було щось не реалістичне, але це працювало і досить довгий час. А з іншої сторони в роботі самої поліції на рівні слідчих, дізнавачів, дільничних та ін., абсолютно нічого, на превеликий жаль, не змінилося. Патрульна поліція стала тільки ширмою, гарним яскравим фасадом за яким працювала та сама “радянська міліція”, тільки змінивши форму та назву.

 

Отже, навівши зрозумілі приклади та обґрунтовані претензії суспільства до правоохоронної системи, я хочу перейти до розмови про майбутнє, адже, це насправді, важливо! В якій країні ми буде жити після перемоги? Таке питання, я переконаний, задавав собі кожен із нас, хоч одного разу.

 

І відповідь на це запитання є — після Нашої Перемоги в “антикорупційній архітектурі” вітчизняних правоохоронних органів неминуче настануть докорінні та системні зміни. Адже, суспільство, яке пройшло війну, уже буде абсолютно по іншому реагувати на роботу правоохоронної системи і основними критеріями оцінки їх роботи будуть — ДОВІРА та СПРАВЕДЛИВІСТЬ! Сукупність цих факторів і будуть формувати РЕПУТАЦІЮ кожного правоохоронного органу окремо і системи загалом. А хто не захоче змінюватись і формувати стійку позитивну репутацію в суспільстві буде неминуче перезавантажений, чи взагалі “стертий” і не буде мати жодних шансів на існування в майбутньому!

 

Так, різні правоохоронні органи розпочнуть цей рух з різних позицій та в різному стані, але уже абсолютно зрозумілим є те, що у більшості існуючих правоохоронних органів репутація здебільшого негативна, а отже, на лідируючі позиції, досить швидко, можуть вийти новостворені правоохоронні органи з позитивним і ще не заплямованим іміджем, але імідж, ще має перерости в РЕПУТАЦІЮ, а це уже “гра в довгу” і щоб, дійсно, переконати суспільство у своїй чесності, рішучості та справедливості, тому самому ДБР, потрібно буде витратити не мало часу та показати суспільству не мало позитивних кейсів своєї роботи.

 

І, на останок, маленька підказка для усіх учасників цього “правоохоронного забігу” — формуйте свою позитивну репутацію не тільки вертикально, через центральні ЗМІ, але і горизонтально, через роботу з населенням, та сталими, та авторитетними стейкхолдерами на місцях, до прикладу, такими, як органи місцевого самоврядування. Горизонтальна підтримка є набагато стабільнішою і витривалішою ніж вертикальна, комбінуйте ці інструменти та працюйте для людей та в інтересах держави — це і є пряма та основна будь-якого правоохоронного органу!

 



comments

Новости партнеров

comments

Другие материалы автора

Новости

Подписывайтесь на уведомления, чтобы быть в курсе последних новостей!