Вікторія Ліснича: Як жінки змінюють правила гри на політичній арені?

64- ти річну Санае Такаїчі обрали лідером правлячої ліберально-демократичної партії Японії. Очікується, що парламент затвердить її кандидатуру на посаду премʼєр - міністера 15 жовтня. 

Призначення Санае стане перемогою не лише для жінок Японії, де політика десятиліттями залишалася чоловічим простором, а й для всього свідомого світу. 

Санае Такаїчі відверто говорить про те, що хоче стати другою «залізною леді» в політиці. І схоже, їй  цілком може вдатися. Вона як і Теттчер переймає владу від чоловіків, які, здається не справляються із економічною та демографічною кризою в країні. 

На посаді премʼєра Санае планує займатися питанням посилення безпеки в регіоні, зміцненням стосунків із Трампом, стимуляцією економіки за рахунок агресивних витрат та мʼякої грошово - кредитної політики. Такаїті виступає за сімейні цінності та вже заявила про підтримку України у російсько - українській війні. Чи вдасться жінці премʼєр - міністру Японії вивести країну з кризи  — покаже час. 

Але новина про призначення Санае Такаїчі наштовхнула мене на роздуми про жіноче лідерство у світі. 

Сьогодні дедалі більше жінок - політик демонструють: керувати можна через довіру та емпатію. 

Жіноче лідерство ніколи не було одномірним. Маргарет Тетчер увійшла в історію як “залізна леді” — сильна, рішуча, безкомпромісна. Її стиль не завжди подобався, але саме він дозволив Великій Британії вийти з економічної кризи.

Через кілька десятиліть світ побачив інший тип жінки-лідера — Джасінду Ардерн, прем’єрку Нової Зеландії, яка зробила емпатію політичним інструментом. Її реакція на теракт у Крайстчерчі та гуманна політика під час пандемії довели:

“Бути сильною і доброю — не суперечність.”

Майя Санду у Молдові зруйнувала олігархічні схеми без революцій, мʼякою силою, а Урсула фон дер Ляєн перетворила Європейську комісію на моральний центр континенту, ставши одним із найпослідовніших союзників України.
 

Навіть Джорджія Мелоні, яку спершу сприймали з осторогою, змогла показати, що права ідеологічність не виключає прагматизму та політичної гнучкості.

Усі вони — різні. Але їх об’єднує головне: влада не як демонстрація сили, а як служіння людям. Я в цьому щиро переконана, і аби переконати і вас, скажу, — сучасні жінки ніколи не починали воєн. (Ми не беремо зараз до уваги Середньовіччя та ігри монархів, а говоримо саме про часи технічного прогресу). Всі войни ініціювали чоловіки. Війна не в природі жінки.
Жіноче лідерство — це логіка збереження життя.
Жінки, які дають життя, інстинктивно шукають мир. І тому їхнє бачення майбутнього зазвичай включає не контроль, а співіснування.

“Якби переговори про мир вели жінки — вони завершувалися б швидше.”
Цю фразу сьогодні дедалі частіше цитують політичні аналітики. І, здається, світ готовий перевірити її на практиці.

Україна — країна, де жіноче лідерство стало не теорією, а реальністю.
 Під час війни ми побачили, як жінки тримають державу на всіх рівнях:
 від дипломатії — до фронту, від волонтерства — до стратегічних рішень.

Журналістки, військові, лікарки, освітянки, підприємниці — усі вони створили іншу, “невидиму” вертикаль влади, яка тримає суспільство живим.

Українська жінка сьогодні — це не символ крихкості, а символ внутрішньої стійкості, яка не потребує гучних гасел.

Ви знаєте, колись ще років 20 тому в Україні ходили чутки про передбачення карпатського мольфара. Він нібито сказав, що Україну врятує жінка. Тоді хтось вірив, хтось сміявся — мовляв «передбачення» замовлення політтехнологів Юлії Тимошенко. Ви знаєте, я починаю в нього вірити. Бо якщо не жінка, то хто? Ми всі втомилися від авторитарних амбіцій сучасних політиків, за стіл переговорів треба саджати жінок. Я зараз кажу, про переговори про завершення воєн по всьому світу. А їх багато.

Часто від чоловіків мені доводитися чути: от зараз жінкам не достатньо просто вийти заміж, тепер стало модно створювати свій бізнес, займатися волонтерством. Ні, жіноче лідерство — це точно не мода, це спроба повернути світу людяність. Ми всі втомилися боятися та втрачати рідних, ми хочемо миру, стабільності та майбутнього.