Муса Магомедов: З Криму все почалося, Кримом все й закінчиться

Спочатку президент росії відхрещувався: "Я - не я, и лошадь не моя", а форму можна придбати в "любом военторге". А потім "раптово" провели референдум про приєднання Криму до рф. 

Так, росіяни тоді скористались вдалим для себе моментом - нашими внутрішньополітичними подіями та послабленою за останні роки армією. Але я впевнений, що до цієї події вони готувались не одне десятиріччя. При чому, як готувалися у себе на расії, переконуючи власний народ, що озброєне "відновлення історичної справедливості" (а влада росії ніколи не визнавала захоплення Криму як окупацію) - єдиний правильний шлях до успіху, так готували і людей на самому півострові. Все більше у випусках новин з'являлися повідомлення про події в рф та все частіше в них використовувалось словосполучення "президент путін". Тобто, людей привчали до думки, яка "їхня держава" та хто їхній "справжній" президент. 

Але от, що цікаво. Лише в 2014 році з окупованого Криму на материкову частину України виїхало 45 тисяч місцевих мешканців. За неофіційними даними колишнього постійного представника президента України в Криму Антона Кориневича, півострів залишили понад 100 тисяч осіб. При тому, що своїх росіян окупанти завезли вже в кількості 800 тисяч. Велика сформується колона втікачів після деокупації.

Звичайно, ані сама Україна, ані США, ані країни ЄС не визнали Крим російським. Через збройну агресію росію вигнали з Великої Вісімки (тепер це G7), а 9 травня 2018 року суд у Гаазі присудив окупанту виплатити Україні 159 млн доларів компенсації за нанесені збитки. При тому, що за даними Центру економічних стратегій, які були оприлюднені 2021 року, економічні втрати, нанесені Україні через тимчасову окупацію Криму, становлять 135 млрд доларів. І це ще тільки початок.

Наприкінці лютого 2014 року у Сочі завершилася зимова Олімпіада, водночас на свої змагання вирушила наша паралімпійська збірна. Уже в олімпійському таборі наші спортсмени дізналися, що країна-господар змагань захоплює Україну. Я добре пам'ятаю шалений тиск на спортсменів з боку суспільства: повертатися додому чи залишатися й перемагати? 

Добре пам'ятаю, як у день відкриття на знак протесту від України на церемонію виїхав лише один спортсмен-прапороносець Михайло Ткаченко. І з особливою насолодою згадую, як в перший же день змагань наш біатлоніст Віталій Лук'яненко виборов "золото", посунувши з верхівки п'єдесталу і росіянина, і білоруса. Це особливо символічно сьогодні. 

Отже, ми вміємо перемагати росію. Вміємо робити це на всіх фронтах. І будемо стояти до кінця. До повної деокупації всіх наших територій та виплати репарацій агресором. Так, нам потрібна зовнішня підтримка у вигляді зброї дальньої дії. Але жодна країна світу, яка виступає сьогодні на нашому боці, ніколи про цей свій вибір не пошкодує.