Блог

Алексей Буряченко: “Господарі життів” у військкоматах і їх вплив на Нацбезпеку

Чи буде реакція від влади та правоохоронців?

2

comments4757

Алексей Буряченко

Политолог, кандидат политических наук, доктор философии, юрист, финансист

Исполнительный директор Ассоциации органом местного самоуправления "Международная ассоциация малых громад"

Останнім часом робота військкоматів та воєнкомів викликає занадто багато питань та критики в суспільстві. Настільки багато, що люди, політики та ЗМІ уже відверто починають говорити про хронічність та системність цієї проблеми, навіть не зважаючи на те що зараз воєнний стан.

 

Скажу навіть більше, системність корисливих зловживань та порушення закону в роботі працівників військкоматів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) якщо розібрати це питання більш глибоко і взагалі має негативний вплив на Нацбезпеку України під час війни. Адже, за наслідками кейсу зі звільненням, розшуком та затриманням (за що окремий респект ДБР) Одеського воєнкома Борисова, для всіх стало абсолютно очевидним, що корупція та кругова порука у військовій царині засіла настільки глибоко, що для того щоб прийняти справедливе рішення повинен був втрутитись в питання особисто Президент України Володимир Зеленський!

 

Такий стан речей одночасно і шокує, і бентежить, віддаляючи “тилові війська” від звичайних людей на міжгалактичну відстань! Нерозуміння, відторгнення, несприйняття, от які емоції у звичайних людей, здебільшого, викликає робота працівників військкоматів і, будемо відверті, не безпідставно... Єдине, що залишає надія на те, що ситуація знайде своє якісне та справедливе вирішення, що військово-політичне керівництво нашої держави в особі Президента України Володимира Зеленського та Міністра оборони України Олексія Резнікова усвідомлюють проблему та уже не раз дуже різко реагували на корупційні скандали у військовій царині.

 

Так, під час прес-конференції, за наслідками наради на найвищому рівні, у Military Media Center, Олексій Резніков (Міністр оборони України) дуже чітко передав вказівку Валерію Залужному від Президента України Володимира Зеленського наступного змісту: "Переважну більшість воєнкомів, які давно сидять на своїх місцях, відправляти як військовослужбовців на фронт. А на їх місце скеровувати військовослужбовців, які отримали поранення, героїв, які знають, як правильно проводити роботу по продовженню мобілізаційних заходів", — сказав Резніков.

 

Наскільки, наразі, виконана ця вказівка/рекомендація від Володимира Зеленського складно сказати, але щось масового руху воєнкомів у напрямок передової ми точно не побачили... Невже вказівка президента була просто проігнорована? Думаю, на це питання я спробую дати відповідь у наступній статті, зробивши аналіз кейсів останніх умисних злочинів які вчинили працівники військкоматів майже по всій території України. Забігаючи наперед, тільки додам, що усі кейси, які я зміг знайти у публічному/відкритому доступі, виключно умисні, носили системний характер та реалізовувались, здебільшого, злочинними групами із працівників правоохоронних органів, військкоматів, працівників ВЛК та звичайних лікарів.

 

Одним словом проблема з роботою військкоматів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) дуже не приємна та слизька, але робити вигляд, що її не існує уже просто не можливо. Адже, подальше її замовчування тільки погіршує ситуацію, збільшує рівень недовіри до державних інституцій і, як наслідок, прямо впливає на Національну безпеку країни, тим паче під час війни!

 

Так, нещодавно, у своєму інтерв’ю Міністр оборони України Олексій Резніков по суті повторив мою конструктивну критику і навіть запропонував досить стратегічно вірний, як на мене, шлях вирішення цієї задавненої проблеми: "Система мобілізації, система резерву, центри комплектації, колишні "військкомати" – це вся "радянська спадщина", яку потрібно принципово змінювати, робити інший підхід, максимальна цифровізація. Умовно кажучи, військкомати мають стати ЦНАПами", - заявив міністр оборони. За його словами, саме тоді робота центрів комплектації буде зрозуміла населенню, і їх не боятимуться. "Нам потрібно змінювати підхід, потрібно скасовувати заклик, робити професійну армію, але робити зрозумілий пошаровий реєстр резерву на випадок повномасштабної війни, на випадок вторгнення. Це означає, що головним нашим капіталом є люди і з ними треба працювати", - додав Резніков.

 

Погодьтесь, наразі робота територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки мало чим відрізняється від роботи військкоматів, ще за радянських часів, окрім назви, на превеликий жаль. Проблема роботи військкоматів не обмежуються виключно їх величезною корупційною складовою, а мають, в тому числі, більш глибокий інституційний характер і тут важко не погодитись з Міністром оборони України Олексієм Резніковим.

 

І якщо корупційні кейси про, які ми дізнаємося зі ЗМІ, Офісу Генерального Прокурора (ОГП) та Державного Бюро Розслідувань (ДБР), у безпосередній підслідності якого ця категорія злочинів, нас шокують та обурюють, то от в корінь проблеми ще “радянської” системи роботи військкоматів, мало хто влазить, здебільшого прикриваючись уже набившими оскому фразами - “не на часі” та усе після перемоги”...

 

Але війна усе не спише і, більше того, корупційна іржа в закритій для всіх військовій царині під час війни стає тільки глибшою та системнішою, про що уже говорять навіть політики із провладної партії “Слуга Народу”. Так, народний депутат Георгій Мазурашу заявив, що: "Судячи з інформації, якою діляться публічно чи конфіденційно, діяльність "військкоматів" у воєнний час стала значно корупційною, ніж до". 

 

І з ним важко не погодитись, адже корупційні спокуси під час воєнного стану для воєнкомів стали просто “зашкалювати”, а в народі уже давно знають ставки від 3 до 10 тис.$, в залежності від ситуації, за вирішення питання “відмазування” від мобілізації і навіть можливості безперешкодного виїзду чоловіків призовного віку за кордон! Ця інформація не таємна, а абсолютно публічна і випливає, перш за все, навіть не із журналістських розслідувань ЗМІ, а з офіційної інформації правоохоронних органів в публічному доступі. І, як на мене, дуже добре, що ми з одного боку бачимо принципову позицію по боротьбі з корупцією у цій царині від наших правоохоронців, перш за все, від ДБР, але з іншого, я не бачу реальних рухів по реформуванню самих військкоматів, та і воєнкомів на передовій, як ми уже відзначали раніше...   

 

Так, і правий Олексій Резніков, що сучасні військкоматів (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) мають носити перш за все сервісну функцію, накштал ЦНАПів, де усе відкрито, публічно, зрозуміло і максимально цифровізовано. Це, перш за все, про довіру і про мінімізацію корупційних ризиків, адже, щоб вимагали хабаря у ЦНАПі я не чув ще ні разу.

 

І тут ми підходимо до того, що комунікувати працівники військкоматів мають не силою, а розумом та на підставі чинного законодавства України. Проводити постійне конструктивне спілкування з бізнесом, органами державної влади та місцевого самоврядування, а не намагаючись переламати усіх “через коліно” витягуючи людей з городів в брудних калошах і примусово відвозячи їх на проходження ВЛК... Такі випадки, на превеликий жаль зовсім не поодинокі і відбуваються, здебільшого, у сільській місцевості де люди менш захищені та юридично не підковані.

 

А про яку комунікацію з органами місцевого самоврядування може іти мова, якщо воєнкоми їх фактично шантажують видаючи “бронь” для працівників громад “в ручному порядку”. Такий, свого роду, бартер — громади їм допомагають виконувати мобілізаційний план, направляючи “кого не жалко”, а, навзаєм, воєнком підписує “бронь” для працівників ОМС. А якщо в громаді уже немає кого “вигрібати”, особливо в малих сільських та селищних громадах, то “бронь” працівникам, які на неї мають повне законне право, не видається, а, навпаки, вручаються повістки і контролюється проходження ними ВЛК...

 

Я особисто ці факти чув не від одного мера та місцевого депутата, оскільки безпосередньо відстоюю інтереси громад в рамках роботи АОМС “Міжнародна асоціація малих громад” і скажу вам, що справедливістю тут і не пахне! ОМС залишаються без тих працівників, які забезпечували сталість роботи комунальних служб та ключових напрямків роботи громад і це реально відображається на питаннях тримання основних систем комунального господарства в належному стані. А коли працівники військкоматів намагаються з малих громад забрати єдиного електрика на громаду, чи єдиного пожежника, взагалі викликає відвертий шок! З бізнесом ситуація схожа і щоб фермерам, особливо малим, забезпечити збір урожаю, як прикладом зараз, вони своїх працівників вимушені просто ховати! І це не зважаючи на те, що, ніби, аграрії мають право не “бронь” для своїх працівників. 

 

Ситуація дуже подібна майже всюди, що люди або, скоріше формально, ідуть на державну службу, хоч на 0,25 ставки, та легко отримають “бронь”, чи просто вимушені ховатися від представників військкоматів, адже, мало хто розуміє, як влаштована зараз система мобілізації і коли їх реально відправлять на фронт. 

 

“Палочна система” військкоматів, як пережиток радянських часів, призвела наразі до того, що деякі воєнкоми поза очі стали себе називати “господарями життя”, оскільки саме вони, майже, в ручному режимі, вирішують, хто піде на фронт, а хто отримає “бронь”, чи “відстрочку”...

 

Ось так, і коли хлопці на передовій чують ці всі історії, вони просто в шоці! Адже, такі дії “тилових воєнкомів” ганьблять усіх військових без виключення, оскільки це єдина система прийняття рішень і тінь корупції та зневаги до людей, яких, ніби, мали захищати, падає на всіх одночасно!

 

І про “систему переведень” і про “мертвих душ” у військових частинах ми усі, переконаний, також читали в інформації від правоохоронців, уже не один раз, але комплексності у вирішення цих болючих питань, без перебільшення, Національної безпеки не додалося...

 

Адже, ми ж реально розуміємо, що при такій закритій та корумпованій системі мобілізації сподіватись на те, що до лав ЗСУ піде велика кількість, дійсно, боєздатних та мотивованих людей, на превеликий жаль, не приходиться. Це гірка та жорстка правда, але це правда і маємо її сприймати з широко розплющеними очима, не знаходячи виправдання, а спільно думати, як можна ситуацію максимально швидко та докорінно вирішити! Я підкреслюю слово СПІЛЬНО, адже якісно працююча система мобілізації — це гарантія нашої безпеки та незалежності, а в цьому зацікавлені усі без виключення і бізнес, і державні службовці, і органи місцевого самоврядування! В цьому зацікавлені усі ми, адже ми зараз тут, хто ближче, хто далі від передової, але усі ми переживаємо за свої родини, дітей та близьких, отже, це питання не політики, а простого людського виживання!

 

Та і на передовій командири, також, зможуть зітхнути з полегшенням, якщо систему мобілізації буде модернізовано/перезавантажено. Адже, якість мобілізованих зараз у своїй більшості, м’яко кажучи, залишає бути кращою, і штатні одиниці заповнюються не якісними військовими, а тим кого змогли мобілізувати військкомати “для галочки”, а як вони будуть далі нести службу їм відверто все одно... І ці проблеми, як великий сніжний ком, докочуються до передової, де вирішується доля нашої держави і існування в принципі!

 

Так, ми досить успішно вирішували мобілізаційні питання формуючи окремі бригади прикордонників, міністерства внутрішніх справ та інших силовиків (“Гвардія Наступу” та ін.), але це абсолютно не вирішує питання в цілому, і скоріше підтверджує наші слова, а ніж навпаки. Система мобілізації в ЗСУ дуже хвора, застаріла та обросла під час війни величезною купою корупційних ризиків і якщо за її лікування не братися найближчим часом то це неминуче відобразиться на наших результатах на полі бою, а отже і на нашій національній безпеці!

 

P.S. Сумніваюся, що той хто прочитає цю статтю зможе сказати, що це не важливо, чи воєнкоми тут ні до чого, а військкомати працюють належним чином виконуючи покладені на них завдання. Але разом, спільно, я глибоко переконаний, що ці питання ми зможемо успішно вирішити. Адже, з нами Бог і лідер Нації Президент України Володимир Зеленський, який усе розуміє та усвідомлює, і руки у нього до всього дійдуть, але потім нехай не ображаються... А опертись під час прийняття справедливих рішень переконаний, що є на кого — це, перш за все, звичайні українці і нещодавно створені, ще не корумповані, правоохоронні органи, які мають пояснювати нові правила життя тим хто ще цього до кінця не зрозумів, особливо “тиловим”, корумпованим воєнкомам, які називають себе “господарями життів”.



comments

Новости партнеров

comments

Другие материалы автора


Новости

Подписывайтесь на уведомления, чтобы быть в курсе последних новостей!