Алексей Буряченко: Мобілізація засуджених і післявоєнна відбудова. Що спільного? Частина 1

Давно планував ґрунтовно підняти тему активної мобілізації засуджених. Тобто людей, які відбувають покарання за вчинення злочину/злочинів передбачених Кримінальним кодексом України.

Але мобілізації не виключно в ЗСУ, а в більш широкому сенсі цього поняття. Адже, засуджені це специфічні, але, здебільшого, досить мотивовані люди і мотивація їх абсолютно зрозуміла — не відбувати присуджене покарання.

За офіційною інформацією міністра юстиції України Дениса Малюськи, до лав Збройних сил України можна було б мобілізувати від 10 до 20 тисяч засуджених.

«У нас переповнені установи виконання покарань, зокрема слідчі ізолятори, вільних місць давно немає практично ніде. А у великих містах величезне переповнення. Тому це велика проблема. Не в останню чергу я дуже агітую за мобілізацію ув'язнених і засуджених через те, щоб в тому числі не порушувати нормативи за кількістю людей на певну площу», – сказав Малюська. (https://www.radiosvoboda.org/a/news-malyuska-mobilizatsiya-zasudzhenykh/32940766.html )

І те що сказав Малюська правда, оскільки, якщо вивчити питання розташування установ виконання покарань в Україні, суто географічно, то стає очевидним, що найбільша їх концентрація була саме на території Донецької та Луганської областей. Так склалося історично із цілого ряду причин. Починаючи від того, що в цих регіонах дуже специфічна, здебільшого міська, агломерація з великою густотою населення і завершуючи тим, що, свого часу, для важких робіт в шахтах та на металургійних підприємствах туди звозили “кримінальний контингент” з усього Радянського Союзу. І, як наслідок, високий рівень бандитизму, криміналітету і, звичайно, “посадок”. Бувший президент України, зрадник і втікач, Віктор Янукович не дасть збрехати, він тамтешні колонії відчув особисто, і не один раз...

Тому і не вистачає на підконтрольній території України місця для утримання арештованих та засуджених, по нормам площі, які передбачені чинним законодавством України, а це не менше 4 квадратних метрів на особу.  Чи гуманно утримувати людей в нелюдських умовах порушуючи чинне законодавство України, питання дискусійне, але чомусь Міністерство юстиції України та підпорядкований їм Департамент виконання покарань, на це абсолютно ніяк не реагує, а отже, їх, скоріш за все, все влаштовує... А от чому, ми дізнаємось трохи згодом.

Також, раніше і член Комітету з питань національної безпеки, оборони і розвідки Давид Арахамія заявляв, що ресурс ув’язнених осіб, яких Україна потенційно може мобілізувати до Сил оборони, складає 15-20 тисяч людей. Він пояснював, що це загальний мобілізаційний ресурс, а скільки з них підпишуть контракт – невідомо. (https://www.radiosvoboda.org/a/news-malyuska-mobilizatsiya-zasudzhenykh/32940766.html )

Так, 8 травня Верховна Рада України ухвалила у другому читанні законопроєкт №11079-1 який дає дозвіл деяким категоріям ув’язнених мобілізуватися до лав Збройних сил України.

До цього міністр юстиції Малюська в ефірі Радіо Свобода (проєкт «Свобода.Ранок») розповів, що тисячі громадян України, які мають судимість, виявили бажання приєднатися до лав Збройних сил України. Також, за його словами, нині щонайменше 50 тисяч осіб через погашену судимість не перебувають на обліку в ТЦК і СП.

На критику від деяких експертів і ЗМІ, що ми ніби перебираємо практики РФ, той же Малюська, відповів досить різко та ґрунтовно, шо: "В Росії механізм не був добровільним. Спочатку їх намагалися переконувати, обіцяти гроші. Потім це перейшло в доволі серйозний примус... Плюс, система забезпечення абсолютна інша. У нас є певні обмеження, але загалом, статус дуже схожий до звичайних військовослужбовців. Участь - добровільна, є соціальне забезпечення. Ми точно не рекомендуватимемо та спілкуватимемося з ЗСУ, щоб не відпускали тих, де ми розуміємо, що є великий ризик вчинення повторного злочину. Тому, це дуже вибірковий підхід, не масовий", - зауважив міністр. (https://www.unian.ua/society/mobilizaciya-malyuska-rozkazav-pro-mobilizovanih-zasudzhenih-12663453.html )   

Тепер коли принципове рішення про мобілізацію засуджених прийнято, залишається дати відповідь тільки на декілька, скоріше технічних, але все ж важливих питань:

- де засуджені, які прийняли рішення поповнити лави ЗСУ будуть нести службу. В окремих підрозділах, чи ними будуть поповнювати уже діючі?

- і як мінімізувати випадки саботажу та умисного вчинення повторного злочину на умовно-достроковому терміні? Адже, адміністративний нагляд у разі їх мобілізації встановлюється на 12 місяців.

Встановлюється заборони на: перебування поза межами місця дислокації військової частини та місця перебування, визначеного командиром та на виїзд чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі дислокації військової частини. (https://zmist.pl.ua/news/desyatky-vyazniv-u-poltavi-otrymaly-dostrokove-zvilnennya-i-staly-do-lav-vijska )

І якщо, по першому питанню (де і як служити) уже зараз ведуться предметні дискусії, то як напрацювати практику унеможливлення маніпуляцій/обману зі сторони засуджених, щоб при першій можливості, припустимо, при бойовому зіткнення, вони не втекти з позиції, допоки сказати складно... Адже, такі дії можуть призвести до дуже тяжких наслідків для інших (обвал лінії фронту та ін.), а приклади такі уже, направду, траплялися далеко не один раз і це були навіть не засуджені, а звичайні мобілізовані, сили самооборони та навіть професійні військові (конкретизувати не буду, хто знає той знає)...

Але один факт дає надію, що шуткувати засуджені в лавах ЗСУ не будуть -- це те що, як тільки вони підписали контракт і мобілізувалися до ЗСУ, вони уже військові. А отже, злочини, які воно гіпотетично вчинять, в прямій підслідності Державного бюро розслідувань (ДБР), а там хлопці не жартують. Так, остання офіційна позиція, яку озвучив очільник Державного бюро розслідувань Олексій Сухачов з цього питання:   "Наше завдання - сприяти поверненню бійців на бойові позиції, а не покращувати статистику відкритих кримінальних проваджень щодо ухилення від несення служби". (https://www.pravda.com.ua/news/2024/05/30/7458345 )

Погодьтеся, це принципова еволюція підходів до складних викликів війни і саме це може стати одним із основних факторів мінімізації випадків втеч та вчинення нових злочинів засудженими які пішли до лав ЗСУ. Адже, всі вони будуть знати, що:

- уникнути відповідальності не вдасться:

- їх все одно повернуть на бойові позиції. І саме від їх поведінки прямо може/буде залежати, які це позиції...

Це, можливо, жорстко, але, як на мене, досить виправдано, враховуючи, що у нас війна і нам зараз не до жартів. 

А військові, направду, уже давно знають як працювати з цим контингентом і найголовніше щоб були люди, а війна всіх рівняє... і академіка, і засудженого. Так, командир батальйону УБпАК "Ахіллес" 92 ОШБр ім. кошового отамана Івана Сірка Юрій Федоренко певен, що мобілізація засуджених є насправді непоганою ідеєю. "На початку повномасштабної війни ми розпочинали свій шлях зі стрілецької роти, це територіальна оборона. У мене другий взвод був на 90% укомплектований людьми, які були позбавлені волі на території України, відбули своє покарання та повернулися до нормального життя", – розповів Федоренко. (https://www.unian.ua/society/mobilizaciya-malyuska-rozkazav-pro-mobilizovanih-zasudzhenih-12663453.html )

Отож, підводячи проміжні підсумки, ми можемо констатувати, що ідея з мобілізацією засуджених звичайно досить резонансна, але, скоріш за все, виправдана. Враховуючи поточні кадрові проблеми в ЗСУ, а особливо, в бойових підрозділах.

Так, Міністр юстиції Малюська зазначив, що, станом на 28 травня, 4,5 тис. ув’язнених подали заяви на проходження військової служби. Пройшли військово-лікарську комісію і є придатними 4 тис. з них. (https://lb.ua/society/2024/05/29/616017_uvyazneni_zhinki_mozhut_doluchitisya.html )

Міністр також розповів, що до лав ЗСУ приєдналися 650 людей з місць відбування покарань. Наразі вони проходять декількамісячну підготовку, а надалі служитимуть у штурмових підрозділах. "Станом на зараз це будуть штурмові підрозділи, це будуть підрозділи, які поки що складаються виключно з осіб, які відбували покарання. Тобто це монолітні підрозділи: без змішування з іншими військовослужбовцями", – зазначив міністр і додав, що не впевнений, чи це найкраща ідея, але в цьому питанні покладається на військових. (…) "Ми поки що не дійшли до ведення безпосередньо бойових дій цими підрозділами, іде підготовка. Можливо, ситуація зміниться пізніше. І вибір щодо змішування чи не змішування буде зроблений на іншу користь", − додав Малюська. (https://lb.ua/society/2024/05/28/615694_malyuska_zayaviv_shcho_613_vyazniv.html )

Отже, враховуючи вищевикладене, ми можемо зробити, уже підтверджений цифрами, висновок, що мобілізація засуджених, це не просто виправданий вимушений крок, а і досить “популярна опція” серед самих засуджених. Адже, коли із 10-20 тисяч потенційного мобрезерву засуджених бажають іти служити 4,5 тисячі, що складає, майже, 25% -- це дуже неплохий сигнал. Мінімум п’ять тисяч вояків, які уже найближчі місяці посилять фронт, нам будуть точно не зайві.

Але, забігаючи наперед, зазначу, що питання мобілізації засуджених автоматично підняло цілий ряд незручних питань до самої системи відбування покарань в цілому. “Полізли” факти масових катувань та корупції адміністрації в місцях позбавлення волі. (https://lb.ua/society/2024/05/28/615645_interfaksukraina_dbr_provodit.html )

Та і сама система, яка дісталася нам у спадок ще з Радянського Союзу залишилась з того часу майже незмінна.

Де людина — це ніщо... це майже дармова робоча сила в інтересах “господаря зони” та його керівництва вище. Про яке “виправлення” або “становлення на шлях виправлення”, як зазначено в Кримінально-виконавчому кодексі України, може іти мова в такій парадигмі?

З місць відбування покарань, при теперішній системі, люди виходять зломленими, виробленими або такими, які себе уже не бачать поза кримінальним світом. І абсолютно зрозумілим є їх бажання покинути колонію, навіть під ризиком для свого життя та здоров’я! Адже, на війні є надія, а в колонії...

Саме ці питання ми ґрунтовно піднімемо у другій частині цієї статті. І спробуємо дати відповідь на питання:

1. Засуджені — це ресурс тільки для війни, чи і для післявоєнного відновлення/відбудови і не тільки?

2. Чи давати людині, яка порушила закон “другий шанс”? І чи можна це реалізувати в сьогоднішній системі виконання покарань?

3. Чому стільки років система виконання покарань була майже незмінною/радянською і чому на цей факт закривають очі в Департаменті виконання покарань Міністерства юстиції України?