Віктор Гольдський: Накопичувальна система пенсійного забезпечення і що з нею робити

Відповідним законопроєктом «Про накопичувальне пенсійне забезпечення» передбачається, що усі працюючі особи до досягнення ними 55 років мають приймати участь в цій системі. 

Ідея цілком слушна, оскільки згідно із статистикою на одного пенсіонера в Україні припадає один працюючий. Середня заробітна плата дорівнює приблизно 15тис. грн., з яких у Пенсійний фонд відраховується 2700грн. Якщо від цієї суми відняти адміністративні витрати, то фактична пенсія на одну особу складе менше офіційно встановленого прожиткового мінімуму. 

Таким чином, ані у людей, ані у держави немає іншого шляху, окрім запровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення. А от якою вона має бути – це питання без відповіді. 

На жаль, в Україні поки що немає культури страхування ризиків, а у людей немає певних знань та навичок з інвестування. 

У запропонованому владою варіанті є купа ризиків, які превалюють над перевагами накопичувальної системи. Наприклад, за роки свого існування гривня знецінилася більше, ніж у 20 разів. А відтак, яким чином будуть захищені пенсійні накопичення від знецінення? Яким чином накопичення будуть захищенні від інфляції? На даний момент жоден з фінансових інструментів в Україні не забезпечує дохідність на рівні, або вище, ніж офіційна інфляція

По-друге, законопроектом передбачено, що ставка ЄСВ не зросте, а накопичувальна система буде створена за рахунок перерозподілу єдиного соціального внеску. Окрім того, держава додатково фінансуватиме накопичувальну систему на паритетних засадах із платниками. І що ми отримуємо? Правильно, зростання дефіциту Пенсійного фонду через зменшення відрахувань з ЄСВ у солідарну систему пенсійного забезпечення та додаткове навантаження на державний бюджет. Нагадаю, що наразі уряд не може знайти кошти для виплати надбавки військовим, і як він збирається софінансувати накопичувальну систему пенсійного забезпечення для мене залишається загадкою.

По-третє, управління пенсійними накопиченнями буде віддано компаніям з управління активами (далі - КУА). Такі компанії отримують відсоток за управління грошима незалежно від того показали вони дохід від інвестицій чи втрати. Оскільки збереження пенсійних накопичень гарантується державою, то маємо високі ризики додаткового навантаження на бюджет у випадку неефективного управління пенсійними активами.

Як зробити по-іншому

Запроваджувати персональні накопичувальні рахунки у банках, відрахування на які здійснюють роботодавець та працівник разом. При цьому, людина може самостійно обирати чи передавати ці кошти в управління певній КУА чи просто залишати в банку на «пенсійному депозиті». Мінімальний відсоток за таким депозитом встановлюється державою, а далі банки вже конкурують між собою за залучення нових клієнтів, за прикладом відкриття зарплатних проектів. 

Також людина може вибрати КУА, з якою їй працювати, або після здобуття відповідної освіти самостійно управляти власним пенсійним рахунком. При цьому, влада має розширити перелік інвестиційних інструментів, додавши можливість інвестувати в дорогоцінні метали та нерухомість. 

Така форма накопичувальної системи пенсійного забезпечення значно зменшує корупційні ризики та підвищує рівень захищеності пенсійних накопичень