Оленка Клочко: Збірна України з футболу їде додому, а що вболівальники?

26 червня збірна України зіграла в нічию з Бельгією і не змогла вийти в плей-офф Євро-2024.

Поєдинок на "Штутгарт Арені" в Штутгарті став вирішальним для команди, яка в підсумку посіла останнє місце в групі та вибула з Чемпіонату Європи.

Причин такої поразки може бути багато. Як мінімум, важко тренуватися і підтримувати себе в хорошому фізичному і ментальному стані, коли навколо війна. Але річ у тім, що з 26 членів збірної - 12 грають за європейські клуби Португалії, Іспанії, Італії, Австрії, Англії. Вони не можуть виправдатися тим, що в їхній країні тривають бої. У такому разі було б цікаво дізнатися причини їхнього програшу. Їхні співтовариші відправляться на Батьківщину під обстріли, а вони продовжать жити своє мирне і безтурботне життя.

Безперечно, вони намагалися і зробили все можливе, але, чесно, хотілося б менше таких провалів.

На окрему увагу заслуговують натовпи вболівальників-чоловіків призовного віку, які скандують " ЗСУ! ЗСУ! ЗСУ!". Є зараз у побутовому дискурсі фраза, що стала водночас украй популярною і токсичною: "Чому не на фронті?". Вона покликана підкреслити лицемірство, запитати, а що зробив для перемоги ти? І хочеться поставити запитання цим уболівальникам - чому саме ЗСУ? Чому не Україна? Конкретизуючи звернення, ви ставите самі себе в незручне становище. Одиниці з вас готові по-справжньому поїхати на фронт, а всі інші всіляко цього уникають.

Я не закликаю всіх насильно відправити на передову, як зараз відбувається в містах України. Я за справедливість: якщо ти вибрав тікати з країни, тікати від мобілізації, то не виголошуй того, до чого не ставишся. Ти маєш право на це, але не зараховуй себе до тих, хто дійсно готовий захищати свою батьківщину в бою.

Збірна України з футболу, точніше її половина, повернеться на батьківщину. Чи повернеться хоча б половина тих, хто скандує "ВСУ" - питання сумнівне...