Гончаренко Юрій : Безпека понад усе! Чи настав час обмежити паломництво хасидів до Умані?

Наближення єврейського Нового року Рош га-Шана, який 2025 року припадає на 24-26 вересня, знову актуалізує питання про доцільність масового паломництва брацлавських хасидів до Умані в умовах повномасштабної війни. І хоча традиція паломництва до могили рабі Нахмана має глибоке духовне значення для десятків тисяч вірян, безпекова ситуація змушує шукати відповіді на болюче питання: чи варто цього року обмежити або навіть заборонити приїзд паломників?

Мені важко сказати та судити щодо того, яке місце у вірі хасидів займає це щорічне паломництво. Не моя справа. І я поважаю віру інших. Але як український публічний діяч, не можу мовчати про реальні безпекові виклики.

Історія знає чимало випадків, коли релігійні паломництва скасовувались або суттєво обмежувались через надзвичайні обставини. 2020 року Саудівська Аравія вперше з 1932 року заборонила іноземним паломникам приїжджати на хадж через пандемію COVID-19. Замість звичайних 2.5 мільйонів вірян, допустили лише менш як 10 тисяч людей — виключно громадян та резидентів королівства. Не менш показовим є приклад Лурду — одного з найважливіших католицьких паломницьких центрів. 17 березня 2020 року святилище вперше в історії закрилось для відвідувачів і залишалось зачиненим до 16 травня. 95% паломництв було скасовано.

Що стосується самих брацлавських хасидів, то їхнє паломництво також знає періоди вимушених обмежень. За радянських часів паломництво було заборонене, і лише в 1988 році, за часів перебудови, 200 брацлавських хасидів змогли приїхати на могилу Нахмана. 2020 року через пандемію COVID-19 до Умані прибуло лише дві з половиною тисячі паломників — у десять разів менше звичайного.

Як християнин-українець, я не мав би заглиблюватися в чужу релігію, проте я знаю про важливе поняття з юдаїзму, яке має пряме відношення до нашої ситуації. Це принцип "пікуах нефеш" (פיקוח נפש) - збереження життя. Згідно з цим принципом, збереження людського життя має пріоритет над практично будь-яким іншим релігійним законом юдаїзму. Якщо людина перебуває в критичній небезпеці, більшість міцвот (заповідей) стають неактуальними, якщо вони перешкоджають порятунку.

Цей принцип безпосередньо стосується ситуації в Україні. Якщо існує реальна загроза життю — а постійні ракетні обстріли та відсутність адекватних укриттів для десятків тисяч людей безперечно створюють таку загрозу — релігійний обов'язок паломництва може і повинен бути відкладений.

Ситуація 2025 року кардинально відрізняється від попередніх років війни. Росія суттєво посилила інтенсивність обстрілів, особливо по цивільних об'єктах та місцях скупчення людей. За останні півтора року було лише два дні без масованих атак.

Я можу лише нагадати слова перемовника від путіна мединського, які він сказав в інтерв'ю американському (правда працює в москві) журналісту Ріку Санчесу: "це війна, і ракета може трохи відхилитися та вбити якусь кількість цивільних громадян".

Уявіть собі наслідки влучання ракети в натовп з десятків тисяч паломників в Умані?!

Умань фізично не може забезпечити укриття для 30+ тисяч паломників. Будівництво таких укриттів потребує величезних ресурсів — будматеріалів, техніки, спеціалістів, фінансів — які критично необхідні для оборонних потреб. Власне, я не чув, щоб самі хасиди спробували це зробити чи хоча б профінансувати, знаючи що їх новий рік неодмінно настане.

Залучення понад тисячі поліцейських, медиків, рятувальників для забезпечення порядку під час святкування — це ресурс, який Україна не може собі дозволити відірвати від ліквідації наслідків щоденних обстрілів.

Обмеження або заборона паломництва хасидів до Умані 2025 року — це не прояв неповаги до релігійних почуттів, а раціональне рішення, продиктоване турботою про життя громадян дружньої держави.

Історія показує, що такі рішення приймались неодноразово різними релігійними спільнотами. Юдаїзм має чіткі релігійні підстави для того, щоб відкласти паломництво в умовах загрози життю. І найголовніше — це тимчасовий захід, викликаний екстраординарними обставинами.

Коли настане мир, Умань з радістю знову прийме всіх, хто захоче вшанувати пам'ять рабі Нахмана. Але поки тривають бойові дії, безпека людей має бути абсолютним пріоритетом — як з погляду здорового глузду, так і з погляду релігійного закону.

Це не просто питання безпеки. Це питання відповідальності — держави перед гостями, релігійних лідерів перед вірянами, і кожного з нас перед майбутнім. Бо немає важливішої заповіді, ніж збереження життя. І ми, українці, не хочемо оплакувати нові жертви через нерозуміння реальної небезпеки.