Сергій Магера: Ціна за теплу зиму — квітневий сніг: як глобальне потепління змінює клімат в Україні

Глобальне потепління вже давно перестало бути лише темою для наукових дискусій чи гаслом природоохоронців. 2024 рік став найспекотнішим за всю історію метеоспостережень — середньорічна температура перевищила доіндустріальний рівень на 1,48°C. В окремі місяці, зокрема влітку, відхилення сягали понад +1,5°C. Це не просто рекорди, а попередження: клімат змінюється, і наслідки цих змін стають дедалі відчутнішими в повсякденному житті українців.

Тепла зима, рання весна, сніг у квітні й загроза арктичного холоду в травні, яку ймовірно змінить аномальна спека влітку — це все прояви одного й того ж процесу. Ми більше не можемо сприймати погоду як щось стабільне. Кліматичні коливання стають дедалі різкішими. І хоча теплий грудень може здатися приємним, «компенсація» приходить в інший сезон й приймає інші форми, як то пізніх заморозків, аномальних дощів, посух, пилових бурь тощо.

Це вже не просто погодні коливання, а система, результат зміни клімату. Це глобальний тренд, а по Європі й Україні він бʼє особливо сильно. За даними Всесвітньої метеорологічної організації, у 2024 році у Європі зафіксовано рекордну кількість кліматичних подій, що спричинили людські жертви, переміщення населення та економічні втрати. І це — тенденція, а не випадковість. Вона напряму впливає на сільське господарство, інфраструктуру, енергетику — і, зрештою, наше повсякденне життя.

Для України це не просто незручності. Ми маємо великий аграрний комплекс, а нестабільні погодні умови бʼють по врожаях, сільському господарству, водних ресурсах. А значить — по ціні на продукти, економіці та соціальній стабільності. Енергетика також страждає — так, екстремальна спека перевантажує через кондиціонери мережі, які і так є вкрай вразливими після атак рф. Не будемо забувати й про збитки від стихійних лих: повеней, буревіїв, посух.

Ми не можемо повернути клімат до стану 50-річної давності. Але ми можемо адаптуватися до змін та зробити свій вклад в призупинку його зміни. І чим швидше, тим краще. Це означає не лише дбати про зменшення викидів парникових газів, але й переглядати будівельні норми, вдосконалювати міське планування, готувати інфраструктуру до навантажень і забезпечувати ефективну систему раннього попередження про стихійні явища.

Нам потрібні зміни на всіх рівнях — від державної кліматичної політики до побутових рішень: утеплення будинків, перехід на відновлювану енергію, дбайливе ставлення до ресурсів. Потрібна синергія — між державою, бізнесом, громадами й громадянами.

Глобальне потепління не зникне завтра. Але ми можемо зробити так, щоб його наслідки не стали катастрофічними для нас і наших дітей. Бо природа змінюється — і вона вже подає сигнали. А наша реакція на них визначить, наскільки болючими будуть ці зміни для суспільства.

Ми обмежені у впливі на зміну клімату в глобальному масштабі. Але ми можемо вплинути на те, як ці зміни вплинуть на нас. Чим раніше ми це усвідомимо й почнемо діяти — тим менших втрат зазнаємо.