Гончаренко Юрій : Для чого капітулювати, якщо за спиною весь демократичний світ?

#УкраїнціЧинитимутьОпір, #SayNoToPutin — флешмоби, які не лишили байдужим громадян в провідних країнах світу. Паралельно з цим формувалася і міжнародна коаліція підтримки, яка поступово надавала нам зброю і ресурси для відсічі російській агресії. Допомога йшла і йде в безпрецедентних до цього розмірах. Зрештою, це було символічно проголошено акцією #SayYEStoUkraine.

10123

Гончаренко Юрій

Правозахист, медіа, міжнародні стосунки

CEO Дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA, громадський діяч, експерт з суспільно-політичних питань

Водночас в західних столицях прекрасно розуміли, що чинна українська влада дуже далека від ідеалу. В Кремлі натомість намагаються використати слабкості України по максимуму. І поки західні союзники посилювали оборону України та підтримували нас на дипломатичному рівні, українська влада паралельно працювала над планом капітуляції України у Нормандському форматі. Зустріч у Парижі радників «нормандської четвірки» не тільки була ініційована українською стороною, але й нею також було публічно продемонстрована надзвичайна важливість самого факту будь-яких перемовин саме для Володимира Зеленського. Чи треба дивуватися, що цим скористалися?

Багато хто, і я тому числі, вважав, що час початку брифінгів Дмитра Козака й Андрія Єрмака переносили через термінові брифінги держсекретаря США Ентоні Блінкена та Генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга. Але що якщо учасники в Парижі чекали ці брифінги, щоб узгодити спільну позицію виключно для преси? Ми ж пам'ятаємо цілу інформаційну спецоперацію навколо особи Єрмака щодо того, що «Україна ніколи не вестиме перемовин з терористами»? Україна, звісно, і не планує з ними говорити, але Єрмак — не цілком Україна, тому він і може.

Мій колега по Руху опору капітуляції Олександр Іванов нагадав, як у квітні 2021 року Росія вперше стягнула потужне військове угрупування до наших кордонів. Тоді Володимир Зеленський та Андрій Єрмак аналогічно форсували зустріч у «Нормандському форматі». Майже за рік по тому відбуваються ще більш неадекватні дії від тієї частини української влади, яка знаходиться на Банковій. В той самий час коли загроза російського вторгнення не зменшується, Володимир Зеленський та його найближче коло роблять все для того, щоб ми опинилися в «тісних братських обіймах Росії» сам на сам. На перший погляд, це виглядає вже звичною для нас «кварталівською дурістю», коли Президент України робить спроби ставити вимоги нашим природнім і єдиним союзникам проти Росії та вже пішов на публічну конфронтацію з президентом США Джо Байденом. І візит Бориса Джонсона також завершився неадекватними заявами Зеленського на спільному брифінгу з британським прем'єром, хоча я писав, що швидше за все цей незапланований і терміновий візит був «візитом останньої надії». Принаймні, саме таку інформацію я отримав від знайомих в дипломатичних колах.

А тепер — головне:

Після візиту Ердогана в Україну, Президент Туреччини заявив, що спробує організувати візит Путіна в Стамбул. Щоб там його вже чекав Зеленський, який, начебто, на це погодився.

За інформацією Дзеркала тижня, напередодні засідання Тристоронньої контактної групи (ТКГ) 8-9 лютого «представники» ОРДЛО Н.Ніконорова та В.Дейнего звернулися до спецпредставника чинного голови ОБСЄ в Україні та ТКГ посла Мікко Кіннунена з листом.

У цьому документі, який є у розпорядженні редакції, вони стверджують, що, за інформацією, отриманою ними від російської сторони, на зустрічі в Парижі 26 січня 2022 року на рівні політичних радників «українська сторона під гарантії Німеччини та Франції взяла на себе зобов'язання представити у Контактну групу свою письмову реакцію на всі наявні на столі переговорів пропозиції щодо всеосяжного мирного врегулювання конфлікту на Донбасі відповідно до Мінських угод з метою розпочати з нами предметний та конструктивний діалог щодо їх обговорення та погодження».

У листі Дейнего та Ніконорова також пишуть: «Виходимо з того, що до майбутнього засідання Контактної групи 9 лютого 2022 року отримаємо від української сторони письмові позиції щодо нашого проєкту Дорожньої карти».

Крім того, «представники» маріонеткових проросійських режимів припускають, що «з метою подальшого відновлення довіри між Україною та ОРДЛО у сфері безпеки Україна забезпечить негайне вжиття всіх необхідних заходів для звільнення та повернення на територію ОРЛО затриманого Україною представника ОРЛО у СЦКК А.Косяк».

Звісно, можна припустити, що журналісти помилилися, а Ердогана неправильно процитували. Зрештою, ми вже два місяці читаємо нові дати неминучого вторгнення, які публікують ЗМІ — і поки лише продовжується нагнітання. З іншої сторони — ми пробуємо міряти логіку і плани Путіна своїм поглядом на світ. Але з чого ми вирішили, що в нього логіка подібна до нашої? Чому не припустити, що останній план, який опублікував у Більд досить поважний журналіст не є реальним? І, найголовніше, що цей план показали Зеленському і переконали його в безальтернативності вибору між виконанням ультиматуму Путіна та окупацією України?

На жаль, в час високої загрози великої війни ми маємо на чолі держави людину, яка не готова бути Президентом країни, що воює. Я не стверджую, що треба прагнути війни з Росією, якщо є ПРИЙНЯТНІ засоби її уникнути — їх треба використовувати. Але ці засоби — це єдність всередині країни та підтримка партнерів на Заході. Інших немає, а Зеленський їх відкинув. Через особистий страх, вплив російської агентури в оточенні, некомпетентність чи все це разом — вже неважливо.

Ми маємо реальну загрозу, що 10 лютого Україна в особі Єрмака або Зеленського зробить крок в напрямку капітуляції. І навіть якщо через хворобу це станеться трохи пізніше, суті це не змінює. Про те, чим загрожують Україні «мінські угоди» докладно описав Михайло Басараб в цій статті. Не буду повторюватися. Зроблю акцент на іншому: так само як ми не розуміємо логіку Путіна і може прораховуватися щодо його планів, так і Росія не розуміла і не розуміє українців. В тому, що ми чинитимемо опір навіть тоді, коли весь світ буде проти нас. Ми це робили в часи Другої світової та готові до аналогічної боротьби в часи, коли людство знову на межі глобального конфлікту. Тим більше що зараз ми маємо союзників і підтримку. Тому якщо хтось має ілюзії щодо нашої здатності та бажання до опору — нехай позбувається, поки наказ, який запустить смертельний ланцюжок ще не віддано.

Важливо:

Я неодноразово наголошував на шкідливості поширення неперевіреної інформації та паніки. Наприклад — тут.

В цій статті я свідомо вирізняв Банкову, Єрмака та Зеленського як центр формування капітуляційної політики. На щастя, не всі у владі займають подібну позицію, свідченням чому є публічні заяви й Кулеби, і Данілова, і інших. Зрештою, саме тому я не здивувався, коли прочитав інформацію, що їх можуть замінити на лояльних до Росії осіб. І що це також одна з вимог Путіна. Більше про це я написав тут.

Ми не можемо 100% прогнозувати майбутнє. Зараз це визначає дуже багато факторів, частина з яких може бути випадковими. Людство вочевидь на порозі чогось дуже серйозного, чи буде це глобальна війна — невідомо. Можливо ми все ж відійдемо від краю безодні й спочатку дипломатія зробить свою роботу, а потім — Божа воля та диверсійні групи змінять божевільних карликів на нормальних керівників держав. Але це від нас не залежить, хіба що ми якось допоможемо цьому процесу.

Проте від нас всіх залежить чи будемо ми коритися капітуляції, чи ще раз покажемо Володимиру Зеленському, що українці — народ сталевої волі, а демократичному світу — що #Ukraine_is_not_Zelensky. І для чого капітулювати, якщо за спиною весь демократичний світ?

---------------------------------------------------------------------

Резервні канали і сторінки. Підписуйтесь, щоб бути на зв'язку.