Максим Андрущенко : Don’t push the horses, або чому Федерація боксу України рухається у правильному напрямі

Український бокс сьогодні - це не лише про спорт. Остання перемога Олександра Усика над Деніелем Дюбуа в Лондоні на Уемблі стала яскравим тому підтвердженням. Це про силу волі, про дух, про національну ідентичність. По суті, Олександр Усик - це сучасний колективний герой кожного українця під час російсько-української війни. Тому перемога нашого атлета - це символ незламності українського народу, його перманентний потяг до свободи. 

Попри це, Україна потребує в майбутньому якісної зміни в боксі, а це можливо лише за умови адекватного розвитку аматорського боксу, адже сам Усик став професійним боксером, пройшовши  тернистий шлях аматорського боксу та блискуче тріумфувавши на Олімпійсьих іграх в Лондоні-2012.

Нагадаю, що за розвиток аматорського боксу в Україні відповідає Федерація боксу, яка за останні 30+ років переживала різні турбулентні часи. Протягом значного періоду часу Федерація була вотчиною ураїнського політичного істеблішменту в особі одіозного регіонала Володимира Продивуса, який не просто монополізував всі процеси, але й вважав громадське об’єднання своєю особистою власністю. Це старндартна совкова практика в українському спорті, коли Федерації очолюють політики, які до спорту мають таке ж саме відношення, як і до політичної діяльності. 

Між тим, в 2024 році було обрано нового Президента Федерації боксу України Олега Ільченка, який вже як рік її очолює. За цей рік ФБУ активно почала процес трансформації, демонструючи не просто транспарентність, але й, що важливо (!), ініціювавши ряд соціальних проєктів. Ільченко, на відміну від Продивуса, не є політиком. Новообраному Президену вдалося не просто зібрати нову якісну команду, але й звернути увагу громадськості на важливі соціальні аспекти українського боксу. В той же час, спортивна складова також зазнала істотних змін. Приміром, нещодавно українські боксери отримали якісно нове обладнання для загальної фізичної підготовки в Конча-Заспі, вони постійно перебувають під наглядом психологів, реабілітологів, нутріціологів та дієтологів, тренерський штаб застосовує інноваційні методики для підготовки бійців. Все це з часом дасть свої результати, адже кардинальна зміна підходу до роботи зі ставкою на науку - це шлях до успіху українського боксу в довготривалій перспективі.  

Світ великий, відтак, ФБУ організовує збори та змагання нашої збірної не лише в Іспанії, Угорщині, Румунії, але й звертає увагу на азійські країни - Таїланд, Узбекистан, Казахстан. Такий досвід диверсифікації не просто сприяє культурному обміну між бійцями, популяризації українського боксу, але й дозволяє українським боксерам розширити горизонт своєї свідомості, змагатися з кращими, підвищувати свій менталітет переможців. 

Важливим також є питання інтеграції до World Boxing і ФБУ сьогодні вже на фінальній стадії вступу до цієї новоствореної організації. Про це вже я писав, адже всі притомні та адекватні представники боксерської спільноти це усвідомлюють, окрім купки невдоволених маргіналів від боксу на чолі з «трьохголовим орлом» - Котєльніком, Калашніковим, Карабіном, які своєю недодіяльністю «грають на руку москви». Та як зазначав цар Соломон: «Все проходить і це пройде».  

Я також писав про соціальні ініціативи ФБУ у своєму блозі, як то UBF Awards, проєкт «Боксери - ветеранам!» Але Ільченко & Co. пішли ще далі. ФБУ підписала важливий Меморандум про співпрацю з Міністерством у справах ветеранів. Метою цієї довготривалої співпраці виступає повернення ветеранів до активного життя та зміцнення їхньої фізичної і психологічної стійкості. Ця співпраця реалізується на виконання Стратегії ветеранської політики на період до 2030 року. 

ФБУ також запустила потужний проєкт «Амбасадори», метою якого є популяризація боксу, підкреслення не лише його спортивної, але й, що вкрай важливо, соціальної місії. Не останню роль в цьому проєкті відіграє реабілітація героїв російсько-української війни через спорт. До слова, вже вдалося зібрати потужну команду амбасадорів - Таня Яловчак, яка вже під егідою ФБУ та Tytanovi організувала сходження українських ветеранів на Говерлу; 

Олександр Гвоздик, який постійно мотивує наших молодих боксерів на звершення та підкреслює важливість спорту у формуванні нації; Денис Берінчик, який є прикладом справжнього патріота для молоді; ветеран з KRAKEN Саша Дашко, який опікується питаннями реабілітації українських військових з травматичними ампутаціями, постійно підкреслюючи, що «воїн, який повертається у спорт, щоб показати: нове життя після травм - можливе, а його досвід - безцінний для тих, хто шукає мотивацію, відновлюється чи просто вірить у силу характеру.»

Звісно, така відкрита та потужна діяльність ФБУ та її керівництва не могла не піддатися критиці з боку «старих» совкових функціонерів, які постійно намагаються дискредитувати єдину боксерську організацію. Дійшло до того, що через свої збочені амбіції ці персонажі сформували дублюючу пшик-організацію під назвою АБУ, намагаючись розкачати човен та, тим самим, підіграючи путіну. Справа лише в тім, що мудрий український народ та боксерська спільнота все бачить і усвідомлює. 

ФБУ - це єдина легітимна та визнана боксерська організація (НОК, Мінмолодьспорту, боксерська спільнота аматорів, боксери-професіонали на чолі з Усиком), яка гідно представляє український бокс. І поки «собаки лають, Караван іде». 

І значна заслуга в цьому поступі керівництва ФБУ - Олега Ільченка та Олександра Манчака, які не просто сформували потужну команду однодумців, але спокійно, впевнено, з усвідомлення процесу без дешевого піару розвивають український бокс. По-чоловічому. А виносити «вирок» їх діяльності, принаймні, можна лише за результатами Олімпійських ігор-2028 в Лос-Анджелесі. Тому то, як каже класик: ‘don’t push the horses’.