Gavrylechko Yuriy: Фальстарт початку Третьої Світової: чому Іран, а не Тайвань

Світ стоїть на порозі нової геополітичної реальності, де мультиполярність, економічні кризи та локальні конфлікти формують контури можливої Третьої Світової війни. Однак, на відміну від попередніх світових війн, сучасний її формат є фрагментованим, із залученням різних гравців до регіональних конфліктів, які можуть перерости у глобальний. У 2025 році ескалація конфлікту між Ізраїлем та Іраном привернула увагу світу, тоді як напруженість навколо Тайваню залишається стриманим фактором. Чому саме Іран, а не Тайвань, став епіцентром сучасної кризи? Відповідь лежить у поєднанні економічних, геополітичних та промислових факторів, які визначають пріоритети сучасних конфліктів.

Світова економічна криза як каталізатор

Світова економічна криза, що розпочалася у 2007 році, продовжує впливати на глобальну стабільність. За даними МВФ, зростання світового ВВП у 2025 році становить лише 3,1%, що відображає тривалу стагнацію, посилену пандемією COVID-19, війною в Україні та торговими війнами. Історично великі економічні кризи часто завершувалися війнами, які перерозподіляли ресурси та ринки. Людство не знайшло альтернативного виходу з цієї кризи, і локальні конфлікти, такі як війна Ізраїлю проти Ірану, стають частиною ширшої боротьби за економічний вплив.

Ця криза підштовхує країни до агресивніших дій, але мультиполярність світу ускладнює переростання локальних конфліктів у глобальну війну. Замість єдиного фронту, як у Другій Світовій, ми бачимо фрагментовані конфлікти, де економічні та політичні інтереси диктують вибір цілей.

Мультиполярність і локальні конфлікти

Розпад СРСР у 1991 році та послаблення НАТО як військово-політичного альянсу, створеного для протидії радянській загрозі, призвели до формування мультиполярного світу. США не змогли встановити монополярний порядок, як передбачалося після холодної війни, через зростання впливу Китаю, Індії, Росії та регіональних союзів, таких як BRICS+. За даними SIPRI, у 2024 році військові витрати країн, що не входять до НАТО, зросли на 6,8%, що свідчить про розподіл сил SIPRI Military Expenditure Database.

Формат Третьої Світової війни, якщо вона відбудеться, не буде схожим на попередні. Вона формується через низку локальних конфліктів, до яких долучаються сторонні гравці. Наприклад, війна Ізраїлю проти Ірану, що посилилася у 2025 році після ізраїльських ударів по іранських ядерних об’єктах, залучає США, які підтримують Ізраїль, і Китай, який залежить від іранських енергоносіїв. Аналогічно, російсько-українська війна залучила до себе НАТО, Китай і країни Глобального Півдня, створюючи складну мережу інтересів.

Торговельні війни як частина конфлікту

Торговельно-тарифні війни, ініційовані новою адміністрацією Білого Дому у 2025 році, є невід’ємною частиною цього нового формату війни. Президент США Дональд Трамп запровадив 500% тарифи на російські енергоносії, спрямовані проти Китаю, який є їхнім ключовим покупцем. Проте підґрунтя цих війн було закладено раніше, коли Світова організація торгівлі (ВТО) втратила роль глобального регулятора після невдалих раундів переговорів у 2010-х роках. Регіональні торговельні угоди, такі як RCEP (Азія) та USMCA (Північна Америка), стали основою нової економічної архітектури, де країни об’єднуються за регіональними інтересами.

Ці торговельні війни посилюють мультиполярність, оскільки країни шукають альтернативні ринки та альянси. Наприклад, Китай уклав угоди з країнами Перської затоки для заміни іранської нафти, що зменшує залежність від одного постачальника. Це робить Іран більш уразливим до зовнішнього тиску, ніж Тайвань, який має унікальну економічну роль.

Криза міжнародного права

Міжнародне право втратило свою ефективність після того, як світ не відреагував належним чином на окупацію Росією частини Грузії у 2008 році та анексію Криму у 2014 році. Ці прецеденти підірвали авторитет ООН та інших інституцій, дозволяючи великим державам діяти без серйозних наслідків. США, попри втрату іміджу через війни в Іраку, Лівії та Афганістані, намагаються позиціонувати себе як миротворці, долучаючись до конфліктів, розпочатих іншими. Наприклад, у війні Ізраїлю проти Ірану США підтримують Ізраїль, надаючи військову допомогу, але уникають прямої участі, щоб зберегти імідж миротворця.

Ця стратегія дозволяє США впливати на конфлікти, не беручи на себе повну відповідальність, але також підкреслює їхню неспроможність відновити монополярний світовий порядок.

Локальні війни: розвинені проти нерозвинених

Особливістю сучасних локальних війн є те, що економічно та промислово розвинені країни часто виступають агресорами проти менш розвинених. Ізраїль, підтриманий США, має значну технологічну та економічну перевагу над Іраном, який, хоча й є важливим постачальником енергоносіїв, не має критичного впливу на глобальну економіку. За даними МЕА, Іран забезпечує 4% світового експорту нафти, що може бути легко заміщено Саудівською Аравією чи іншими члеами ОПЕК і не лише ними. 

Натомість Тайвань, де розташовані компанії, такі як TSMC, що виробляють 70% світових мікропроцесорів, є незамінним у глобальних ланцюгах поставок. Військовий конфлікт на Тайвані може спричинити економічний колапс, зупинивши виробництво електроніки, автомобілів і навіть ШІ-технологій. Цей «технологічний щит» робить Тайвань менш імовірною ціллю для агресії порівняно з Іраном.

Іран vs Тайвань: економічна логіка війни

Як вже зазначалось вище, Іран відіграє значну роль на ринку енергоносіїв, постачаючи нафту та газ, зокрема для Китаю, який є одним із його ключових партнерів. Проте «виведення Ірану з гри» через війну чи санкції не матиме катастрофічного впливу на світову економіку. Китай може переорієнтуватися на інших постачальників, таких як Катар чи Росія, хоча це потребуватиме часу та інвестицій.

На противагу цьому, Тайвань є серцем глобальної технологічної економіки. Зупинка його виробництва мікропроцесорів може спричинити дефіцит електроніки, оцінений у трильйони доларів, і зупинити економіки США, Китаю, Європи та Японії. Цей «технологічний щит» робить військові дії проти Тайваню економічно невигідними, навіть для Китаю, який претендує на острів.

Розвинена економіка як захист від війни

У мультиполярному світі економічна та промислова значущість країни є ефективнішим захистом від війни, ніж союзницькі договори. Великі аграрні держави, такі як Україна, попри їхній внесок у глобальну продовольчу безпеку, стають жертвами конфліктів, оскільки їхня продукція, хоча й важлива, є замінною. Наприклад, експорт зерна з України, який становить 10% світового ринку, був частково компенсований іншими країнами після початку війни у 2022 році.

Натомість промислові гіганти, такі як Тайвань, мають унікальну спеціалізацію, що робить їх незамінними. Капіталістичний ринок чітко визначив розподіл праці: Тайвань – мікропроцесори, Китай – промислове виробництво, США – технології та фінанси. Ця взаємозалежність стримує агресію проти ключових гравців, тоді як менш розвинені країни стають мішенями.

У проміжному підсумку

Світова економічна криза, мультиполярність і занепад міжнародного права створюють умови для фрагментованої Третьої Світової війни, що складається з локальних конфліктів. Іран, як постачальник енергоносіїв, є вразливою ціллю через замінність його ресурсів, тоді як Тайвань захищений своїм «технологічним щитом». Торговельні війни, послаблення НАТО та ізоляціонізм США лише посилюють цю динаміку. У сучасному світі економічна значущість є найефективнішим захистом від війни, залишаючи аграрні держави вразливими, а промислові центри — відносно безпечними. Для України це означає необхідність переходу до технологічної економіки, щоб уникнути ролі жертви у мультиполярному світі. Технологізація економіки – це не лише спроможність виготовляти високотехнологічну зброю, це необхідний елемент настільки щільної інтеграції у світ, коли навіть «чіпати» таку країну не вигідно або вкрай небезпечно для будь-кого.