Ігор Чаленко: Канада зробила ставку на століття

Триденний візит Володимира Зеленського до Канади завершується з результатом, який може виявитися вкрай непересічним. Головним політичним підсумком стала Декларація про сторічне партнерство. Вона переводить українсько-канадські відносини з режиму ситуативної допомоги у формат довгострокового стратегічного союзу. Підписано декларацію, яка передбачає підняття відносин між двома державами до рівня всеосяжного стратегічного партнерства. Її значення не лише у символічній назві. Канада погоджується будувати відносини з Україною на перспективу наступних десятиліть, а не тільки до завершення нинішньої війни.

Водночас декларація не є договором про автоматичне військове втручання Канади у разі нової агресії. Вона також не замінює майбутню повноцінну Угоду про стратегічне партнерство, яку сторони ще мають підготувати. Проте політичну рамку вже визначено. Її основними напрямами стануть оборонні інновації, економічне зростання і відбудова, а також зв’язки між людьми. Для України це важливий сигнал. Канада розглядає українську безпеку, економічну стійкість і технологічний розвиток не як тимчасові питання, пов’язані з війною, а як частину власних довгострокових інтересів. Україна постає не лише державою, якій допомагають, а партнером, із яким створюють спільні виробництва, розвивають технології та формують нову систему безпеки.

Водночас сама ідея такого документу не виникла на порожньому місці. У ній помітне прагнення відтворити досвід українсько-британського партнерства, яке останніми роками поступово наповнювалося конкретним оборонним і технологічним змістом. Нагадаю, важливий сторічний договір зі Сполученим Королівством був напрацьований і фіналізований в період роботи Валерія Залужного послом України у Великій Британії. Відтоді цей напрям не залишився лише дипломатичною формулою. Британський приклад показує, що довгострокові домовленості працюють тоді, коли за ними стоїть постійна робота з політичними та військовими елітами країни-партнера. Залужний системно пояснює британському істеблішменту й військовим колам, як змінюється характер сучасної війни, яку роль у ній відіграють безпілотні системи, технології та нові підходи до ведення бойових дій. Схоже, саме такий підхід дозволив перетворити загальні обіцянки на конкретні рішення. Показовим результатом є британські плани передати Україні до 150 тисяч дронів уже цього року.

На цьому тлі канадський Drone Deal виглядає не окремою ініціативою, масштабуванням успішної моделі на іншу державу. Йдеться не просто про закупівлю безпілотників, а про створення спільного виробництва, обмін технологіями та включення України до довгострокових оборонно-промислових ланцюгів Канади.

Другим важливим результатом став пакет домовленостей на понад 2 млрд канадських доларів. Найбільш конкретна його частина стосується 350 млн кан.дол. на ракети-перехоплювачі для систем Patriot. Постачання має відбуватися через американську програму закупівель для третіх країн. Напередодні зими це особливо актуально, оскільки захист енергетики та міст від російських повітряних атак залишається одним із головних завдань. До пакета також увійшли боєприпаси для F-16, співвиробництво дронів та енергетична підтримка. Але перебільшувати конкретику не варто. Точні типи перехоплювачів, кількість боєприпасів і строки поставок публічно не розкриті. Тому йдеться поки що про фінансові та політичні зобов’язання, а не про вже виконані поставки.

Окремо Канада оголосила про понад 430 млн кан.дол. кредитних гарантій для ЄБРР. Вони мають допомогти Україні із закупівлею газу та підготовкою енергосистеми до зими. Це не грант, а фінансовий механізм, який дає змогу залучати кошти на прийнятніших умовах. В умовах війни така підтримка має велике значення. Енергетична безпека безпосередньо впливає на економіку, обороноздатність і здатність держави працювати під ударами.

Найбільш перспективним напрямом може стати оборонно-промислове партнерство. Канада планує масштабувати виробництво дронів до мільйонів одиниць протягом наступних двох років. Третина вироблених дронів має бути спрямована на підтримку України. Сторони також домовляються про спільні розробки у сфері безпілотних систем, протидії дронам, електронного придушення та боєприпасів. Для України це інша модель співпраці, ніж отримання готової допомоги. Українська армія має унікальний досвід застосування безпілотних систем, а український оборонний сектор створює рішення, які цікавлять партнерів. Якщо домовленості перейдуть у конкретні контракти, це може дати Україні доступ до масштабнішого виробництва, капіталу та технологічних ланцюгів. Але наразі йдеться саме про плани й домовленості, а не про гарантований обсяг майбутніх поставок.

Декларація про сторічне партнерство має і важливий економічний вимір. Сторони домовилися розширювати торгівлю та інвестиції, розвивати державно-приватні партнерства і залучати приватний капітал до відбудови України. Серед окремих напрямів названі критичні мінерали, енергетика, штучний інтелект, кібербезпека, космос, біотехнології та цифрове врядування.

Отже, Канада бачить майбутню співпрацю з Україною не лише через призму військової допомоги. Йдеться про створення економічної та технологічної бази, яка має працювати і після завершення війни. Водночас підстав говорити про новий масштабний фонд відбудови з конкретною сумою поки немає. Підписані документи визначають напрями та механізми, а їхня практична цінність залежатиме від подальших контрактів, інвестицій і рішень урядів.

Окремий політичний блок стосується безпекових гарантій. Канада підтвердила готовність працювати з партнерами над політично та юридично обов’язковими гарантіями, які мають запобігти майбутній агресії Росії. Також продовжено Operation UNIFIER до 2029 року. Це свідчить про довгострокову залученість Канади до підготовки українських військових і зміцнення обороноздатності України.

Але тут важливо уникати завищених оцінок. Нового договору, який гарантував би автоматичний вступ Канади у війну на боці України, не підписано. Так само не оголошено нового рішення про вступ України до НАТО. У спільній заяві підтверджено політичну підтримку євроатлантичного курсу України та необхідність подальшого зміцнення її сумісності з Альянсом.

За час повномасштабного вторгнення Канада зобов’язалася надати Україні понад 26 млрд канадських доларів багатокомпонентної допомоги. Понад 8,5 млрд кан.дол. припадає на військову підтримку. Понад 13 млрд кан.дол. становить пряма фінансова допомога, зокрема через МВФ, міжнародні банки розвитку та двосторонні позики. Окремо Канада спрямувала понад 741 млн кан.дол. на відновлення й реконструкцію, понад 427 млн кан.дол. на гуманітарні потреби та майже 230 млн кан.дол. на безпеку, стабілізацію і розмінування. До загальної суми входять не лише гранти, а й кредити, кредитні гарантії, закупівля озброєнь та фінансування через міжнародні механізми. Тому 26 млрд кан.дол. не можна ототожнювати з прямими бюджетними надходженнями або вже переданою Україні технікою. Але масштаб підтримки від цього не стає меншим. Канада залишається одним із найбільш послідовних двосторонніх партнерів України.

Візит Зеленського до Канади варто оцінювати не за кількістю публічних заяв, а за моделлю відносин, яку сторони намагаються закріпити. Оборонний пакет дає Україні додаткові ресурси для поточних потреб. Енергетичні гарантії допомагають готуватися до зими. Спільне виробництво дронів відкриває перспективу технологічного партнерства. Але саме Декларація про сторічне партнерство створює політичну рамку, у якій усі ці напрями набувають довгострокового сенсу.

Її головний результат полягає в тому, що Канада погоджується розглядати Україну як стратегічного партнера на багато десятиліть вперед. А канадський Drone Deal можна розглядати як спробу перенести на новий напрям модель, яка вже дала результати у відносинах із Британією. Для Києва це важливо не лише з точки зору дипломатичного престижу. Наша держава потребує не тимчасового порятунку, а стійкої системи безпеки, виробництва та економічного відновлення. Саме такі довгострокові домовленості можуть мати найбільшу політичну вагу.