Алексей Буряченко: Кругова порука системи. Безкарність як тренд

Ще 27 березня видання Українська правда подає резонансну новину під назвою: «Вдарила військовозобов’язаного по голові і почала душити»: заступниця начальника ТЦК отримала підозру. 

В фабулі справи описані абсолютно дикі речі які вчиняє із заброньованою людиною(!) ця, на перший погляд, дуже мила жінка, яку звати Оксана Янчак. Вона на той момент "працювала" заступницею начальника Вінницького об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Але якщо ви думаєте, що її затримали, взяли під варту і на цьому історія завершилась -- дуже помиляєтесь! Вся інтрига ще попереду!

Не зважаючи на те, що 27 березня Вінницький міський суд заарештував підполковницю без права застави та відсторонив її від посади, уже 3 квітня 2025 року, Вінницький апеляційний суд розглянув скаргу сторони захисту Янчак і змінив запобіжний захід із безальтернативного тримання під вартою на арешт із можливістю внесення застави у 908 400 гривень. Просиділа в СІЗО ця "дуже поважна" в місті Вінниці особа, фактично тиждень. Ну хоч, мабуть, від стресу відпочила... сил набралася.

Але давайте далі. Так, дуже не малу заставу, для звичайних людей, у 908 тис.грн., за Янчак внесли уже ввечері 3 квітня! Тобто, за кілька годин після рішення суду про зміну запобіжного заходу, що дозволило їй покинути СІЗО. А отже, це точно не останні.

І як, абсолютно резонно, зазначають журналісти цілого ряду ЗМІ, які висвітлювали цей надзвичайно резонансний кейс - згідно декларації про майно та доходи за 2024 рік, яку оприлюднила Оксана Янчак 20 березня 2025 року, її загальний дохід за рік склав близько 655 тисяч гривень. Різниця становить понад 250 тисяч гривень, що викликає питання про походження коштів, внесених за її звільнення. 

Але є, як є. Оксана Янчак вийшла під заставу і з величезною вірогідністю за першої нагоди опиниться в такій країні, звідки її не екстрадують. Адже, відповідати по ч. 5 ст. 426-1 КК України в чому їй, абсолютно справедливо, оголосили підозру працівники Державне бюро розслідувань, де санкція від 8 до 20 років позбавлення волі, переконаний вона не планує.

От і виходить, що працівниця ТЦК, яка вчинила абсолютне беззаконня, яке фактично підриває довіру до держави та основи національної безпеки, по рішенню суду, виходить із СІЗО і, з великою вірогідністю, буде намагатись остаточно уникнути покарання. Ще і додайте до того скільки "цікавих справ" проходило через її руки та кармани на посаді заступниці керівника Вінницького ТЦК СП, і все одразу стає на свої місця. Підозрюю, що на такий "консенсус" з її звільненням пішли по причині того, що "послуги" по лінії ТЦК, які вона надавала, могли стосуватися "кращих людей" міста Вінниці. А це уже небезпечно і пахне уже не просто черговим скандалом в ТЦК, а політичною ядерною зброєю всеукраїнського масштабу. 

Так, складно уявити якою мотивацією користувався суд змінюючи запобіжний захід, розуміючи, що заступниця керівника міського ТЦК точно може впливати і на постраждалого, і на свідків. Адже, фінансових та інших інструментів такої мотивації у цієї особи більше ніж достатньо і це очевидно.

Що в сухому залишку. Класичний приклад тотального беззаконня та кругової поруки на регіональному рівні. Рука руку і помила, і витерла, і в теплі рукавички вдягнула. І тут мені згадується ефір, який я знайшов на регіональному телебаченні за участі Оксана Янчак в якому вона "розвінчувала міфи" про роботу ТЦК і дуже обурювалась, чому в суспільстві до них так негативно зараз відносяться... Бридко. 

Такі люди підривають довіру громадян до державних інституцій, мобілізації, сіючи ненависть та множачи відчуття повної безкарності. Чи буде цим користуватися ворог і розганяти такі знакові кейси, звичайно так! Навіть не сумнівайтеся. А коли при цьому всьому ми ще і не здатні забезпечити справедливість та законність через "кругову поруку", це майже вирок правовій системі.

Правоохоронці, конкретно ДБР, можуть скільки завгодно розбивати собі лоба намагаючись досягти справедливості і дати людям надію на правду, але допоки будуть такі "регіональні міжсобойчики" ми будемо продовжувати жити в окремих "князівствах", окремих олігархів, чи груп впливу. Це реальність, як вона є. Без прикрас. Правда життя в Україні. Живи як хочеш, роби, що хочеш -- головне залишатися "в обіймі" у потрібних людей, мати кошти і все буде добре. А якщо навіть "влетів в забор"... нічого, витягнуть, адже занадто багато знаєш.

І, на останок, нагадаю сам кейс. Думаю буде корисно. 

За даними слідства (ДБР), 12 вересня 2024 року до ТЦК прийшов чоловік, який отримав повістку. Він мав чинне бронювання, оскільки працював на підприємстві критичної інфраструктури. Під час перебування в установі його направили до заступниці керівника. Посадовиця була незадоволена його поведінкою та почала примушувати підписати анкету військовозобов’язаного й відмовитися від бронювання. Після того як чоловік не погодився на такі дії, вона вдарила його по голові, а потім почала душити. У кабінеті також перебував інший військовослужбовець, на той час підлеглий чиновниці, який завдав потерпілому щонайменше три удари кулаками в обличчя та голову. Після побиття у чоловіка відібрали телефон. Внаслідок нападу постраждалий отримав забій головного мозку, синці та садна. Він не підписав жодних документів та звернувся до ДБР.

Це якщо лаконічно. З тими хто вважає що це нормально, мені не по дорозі. І коли ми думаємо, що корупція та беззаконня десь далеко у високих кабінетах, озирніться, вона поряд.

Чекаю одного, справедливості!