Алексей Буряченко: Газа - територія геополітичного розколу

Ситуація навколо Сектору Гази досить тонка та делікатна. Пов’язане це з тим, що проти визнання Палестини виступає, як Ізраїль, так і США. І тут дуже тонка грань між міжнародним правом, позицією США та гуманітарними пріоритетами.

Тому, враховуючи що гуманітарна ситуація в Секторі Гази, особливо під час операцій ЦАХАЛу є стабільно важкою, на перший план виходять питання захисту життя та здоров’я, а потім політика. ХАМАС — який розпочинався як радикальне політичне утворення, наразі є нічим іншим, як терористичною організацією від зв’язків з якою відмовляються в самій Палестині. Оскільки чітко усвідомлюють, що легітимізувати державу з явно терористичним присмаком ніхто не буде.

Україна наразі досить вдало балансує між інтересами Ізраїлю та Палестини. Тим паче, Україна визнала Палестину, не зараз, під час 80 Саміту Генеральної Асамблеї ООН, а ще набагато раніше - ще у 1988 році й завжди підтримувала створення на Близькому Сході двох держав — ізраїльської та арабської.

Ще 1947 року Українська РСР, як країна засновниця ООН, голосувала за план ООН щодо розділення Палестини на дві держави, а 1988-го визнала незалежність Палестини.

Після розпаду СРСР 2 січня 1992 року Палестина визнала Незалежність України. Двосторонній політичний діалог започаткував другий президент України Леонід Кучма, який двічі відвідував Західний берег. У листопаді 1996 році він зустрівся в Рамаллі з главою ПНА Ясером Арафатом. Згодом палестинський лідер завітав до Києва. Його наступник, Віктор Ющенко, також відвідував Палестину. У 2007-му він підписав з президентом ПНА Махмудом Аббасом угоду про відкриття представництва України в Рамаллі. Палестина відкрила своє посольство в Україні шістьма роками раніше.

Також, потрібно відзначити, що Україна, як і ООН, засуджувала ізраїльські поселення на території Палестини. Водночас Палестина висловлювала підтримку територіальної цілісності України після вторгнення росії 2014 року. Разом з тим, коли росіяни розпочали проти України повномасштабну війну, керівництво ПНА вирішило уникнути публічного засудження.

Враховуючи вищевикладене, політична дилема для України не стоїть і потрібно максимально дипломатично тримати «політичну хвилю» роблячи акцент не на визнанні/невизнанні Палестини, а саме на гуманітарних аспектах. З однієї сторони, боротьби з тероризмом, а з іншої, надання гуманітарної допомоги мирному населенню Гази, навіть коли в нашій країні також іде війна. До речі, цей жест доброї волі в цивілізованому світі був сприйнятий максимально позитивно. Оскільки, за інформацією, яка фігурувала в звітах ООН, в Секторі Гази голод спричинив загибель понад 370 людей, зокрема 134 дітей. Україна не могла залишатися осторонь.

Речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий, нагадав що Україна неодноразово висловлювалася проти ударів по Сектору Гази, коли вони спричиняли значні втрати серед мирного населення. "Для нас це чутливе питання, адже ми щодня стикаємося з обстрілами з боку Росії", — зазначив Тихий. Водночас речник підкреслив, що Київ засудив напад ХАМАСу, який став початком ескалації. Україна також надавала гуманітарну допомогу палестинцям у межах ініціативи Grain from Ukraine, зокрема постачала борошно. "Ми виступаємо за врегулювання на Близькому Сході, яке б повернуло безпеку та стабільність. Україна підтримує всі кроки, які здатні знизити напругу і наблизити реалізацію принципу двох держав", — наголосив речник МЗС.

Так, міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що міжнародна гуманітарна допомога має бути доставлена цивільному населенню Гази якомога швидше та в повному обсязі, а ХАМАС має скласти зброю та негайно звільнити всіх заручників. «Люди в Газі не повинні страждати через жахливі злочини ХАМАС», – написав Сибіга у соцмережі X. 

«Реалізація принципу двох держав» — це стала константа в дипломатичній позиції України уже багато років, яка дозволяла і дозволяє зараз підтримувати рівно-конструктивні зв’язки і тримати хиткий політичний баланс навіть в буремні часи глобальної нестабільності та загостреного геополітичного протистояння.