Алексей Буряченко: Стратегічний фокус війни: між суспільним протестом і національною безпекою

Останні дні десь 80% медійних коментарів саме по "картонковому майдану". Поза фокусом суспільства залишаються події навколо Ірану, не спроможність прийняття європейцями 21 санкційний пакет і навіть подорожчання комуналки та проїзду в Києві до 30 грн. І я розумію, що "картонкова" двіжуха цікавіша для медіа, усі за цим слідкують, а отже є і перегляди... Це ж цікаво, чи стане знову Федоров міністром оборони, чи звільнять Сирського, якого уже "картонки" обзивають останніми словами?.. А поки це все відбувається росіяни атакують і готуються до осінньої мобілізації, мінімум 500 тис. людей (дані ЦПД).

І не подумайте, я за те щоб люди могли висловлювати свої думки, як вважають за потрібне. Але тільки уявіть, які майже безмежні можливості ми відкриваємо перед ворожою агентурою? Для політичного розхитування, для терактів, для розбалансування військової вертикалі? Згадайте цілу низку кейсів від Державного бюро розслідувань та Служби безпеки України по успішній ліквідації агентурних сіток та колаборантів, і уявіть під яким тиском мають працювати правоохоронці на площі Франка... а, повірте, російські агенти там можуть бути з найбільшими картонками та у найяскравіших вишиванках.

Багато хто в ефірах показово порівнює "картонки" з Революцією Гідності - чи це коректно? Думаю що ні. Я і сам приймав активну участь у Революції Гідності. І не просто як мітингувальник, а створивши юридичну службу Майдану, куди щодня йшли десятки людей, у зв'язку з тим вакуумом влади, який утворився. Важливо не перетворювати волевиявлення людей на хаос та можливості для ворога, тим паче під час війни.

Також, я чітко усвідомлюю, що публічна підтримка "картонкового майдану" багатьма політиками та суспільними діячами, це не про Сирського чи Федорова, а чітка "закладка" в очікуванні політичного сезону. Коли багато політично-активних персон фоткається з картонками - це чіткий сигнал спільноті про їх: а) опозиційність, б) політичні амбіції. Хочеться виборів аж свербить. Такий, свого роду, політичний аванс.

Ну і вишенька на торті - матюки та щоденне розкидання картонок після мітингу. Чи можна собі було уявити подібне під час Революції Гідності - звичайно, ні. Навпаки, люди самоорганізовувались, усе тримали в чистоті, тоді навіть не постраждала жодна вітрина на Хрещатику, не зважаючи на величезну кількість людей. Свідомих людей.

Скажу відверто, якби це була моя картонка, з тим що я хочу донести під час цього мітингу, витрачаючи час та ресурси, я б її точно не викидав тупо на землю, як тільки отримав сигнал про завершення мітингу. Якщо ми кажемо про "картонковий майдан", то і сама картонка стає чимось символічним, історичним та значимим, а не просто технологічним інструментом, який береться в руки по команді і кидається на землю по тій самій команді... Це точно цінності, які ми декларуємо і до яких прагнемо?

Глибоко переконаний, що є багато людей, які і дійсно самі розписували свої картонки і обережно, після мітингу, складали їх у пакет та несли додому. Таким людям честь, повага та хвала.  Я б робив саме так.

Але та політико-апокаліптична картина щоденного прибирання картонок комунальниками дуже демотивує і дискредитує саму ідею Майданів. Ідею цінностей, єдності та небайдужості за долю країни.

А коли з самого ранку приходять люди і заново починають писати на картонках ДЛЯ ІНШИХ - це просто треш... Роздали картонки, взяли гучномовці, зібрали усіх в "медійне коло" і погнали майданити, але рівно стільки скільки, ну ви зрозуміли.

Перепрошую за емоції, але коли почув що цей перфоменс може ще і стати безстроковим, прийняв рішення все ж висловитись з цього приводу. У мене немає рецепту для влади - що робити. Та і які тут можуть бути рецепти. "Картонковий" мітинг під час гарячої фази війни - це сам по собі прецедент і виходити з нього потрібно максимально мудро та помірковано. А от чи вдовольняться організатори/бенефіціари цього перфоменсу вирішенням питання по треку Федоров-Сирський, не продовживши стояти допоки не перетворять Верховного Головнокомандувача воюючої країни в англійську королеву, покаже тільки час.

Нам, як ніколи, зараз потрібна мудрість. Мудрість тих хто тримає фронт, тих хто забезпечує тил, тих хто приймає політичні рішення. Нам потрібно навчитись слухати один одного. Слухати і робити вірні висновки. Без "зради" чи "перемоги", просто чітко усвідомлюючи, що Україна у нас одна на всіх і іншої не буде.

P.S. Ворог уже відчув запах крові, побачивши нашу НЕ ЄДНІСТЬ. Тим паче, зараз неминуче буде етап нової ескалації війни. Згадайте, що Уряд напідписував минулого року на фоні "картонок"... ВРУ розгрібає до сих пір. Слабка позиція під час війни, без демонстрації єдності, демотивує не тільки українців, але і наших західних партнерів. Вони ж готові робити ставку тільки на переможців, не забувайте! Якщо і далі йти по цьому шляху, ми ризикуємо повернутися до "пепеточної" допомоги Байдена - щоб ми і не програли, але і про виграш навіть не думали.

Європа, США та інші партнери побачили в нас силу, а не слабкість. Тож давайте не будемо їх розчаровувати і вийдемо з цієї політичної кризи тільки сильнішими!