Алексей Буряченко: Україна переросла НАТО? Що насправді означають слова Залужного

Цікава дискусія вчергове розгорнулась навколо НАТО. Збудником стала промова посла України у ВБ Валерія Залужного. 

"Дуже добре знаю НАТО. Років 12, мабуть, особисто займався тим, щоб ми оволоділи стандартами НАТО і слухав кожного року казки про те, що ось-ось-ось ми вступимо в НАТО. Ніколи ми в нього, на жаль, не вступимо!", - заявив Залужний.

Водночас він пояснив свою позицію тим, що, на його думку, сучасна структура НАТО не відповідає викликам, які виникли після повномасштабної війни Росії проти України. Також, Залужний заявив, що Україна не може просто приєднатися до організації з її нинішніми підходами. За його словами, проблема полягає не лише у процесі вступу, а й у необхідності оновлення самого Альянсу.

І не зважаючи на те, що, наразі, речник МЗС Тихий заявив, що слова Залужного були висмикнуті із контексту і сам Залужний публічно підкреслив - "Я - за НАТО", в суспільстві і експертних колах ця дискусія тільки набирає обертів. 

І очевидно, що Залужний, перебуваючи на політико-дипломатичній посаді посла, не міг собі дозволяти подібних висловлювань з критикою НАТО та ставлячи під сумнів закріплений в Конституції шлях України в НАТО, але він це зробив. Зробив це не як бувший головком чи "Залізний Генерал", а просто як чесна людина, яка сказала правду. До речі, цікаво, що його думки магістрально співпали по відвертості та правдивості з думкою ще одного уже екс-головкома Сирського. І це уже досить тенденційно. Головкоми, які багато зробили для країни під час війни, кажуть про певну ілюзорність шляху до НАТО в сьогоднішньому його невизначеному стані.

А те, що на офіційному рівні наразі відкидати "шлях до НАТО" не потрібно, переконаний, що очевидно всім. Там "зашита" і програма PURL, по якій ми отримуємо майже 95% антибалістики, і багато майданчиків горизонтальної координації з країнами "антипутінської коаліції". Тим паче, НАТО щороку все більше і більше "європеїзується", що значно підсилює шанси нашої успішної інтеграції уже в оновлені контури Європейської безпеки. Але чи буде це НАТО, чи щось якісно інше, ніхто ще достеменно не знає.

Наразі, НАТО, окрім "вологих мрій" про колективний захист для України виконує цілий ряд корисних функцій, відмовлятись від яких не раціонально. Але якщо говорити стратегічно, то безумовно, Залужний правий - саме НАТО потребує реформування, а не Україна має доходити до "стандартів НАТО". "Стандарти НАТО" показали себе майже недієвими під час російсько-української війни і "стандарти ЗСУ" набагато більше відповідають вимогам часу, що, до речі, відверто визнають натівські функціонери.

Тому, враховуючи вищевикладене, я глибоко переконаний, що тема "очікування" нас, як в ЄС, так і в НАТО, давно уже є в суспільній дискусії. Так, не публічно, не від офіційних осіб, але усі чітко усвідомлюють, що наразі до України не готові ні в першій, ні в другій інституції. І скільки не створюй "наглядових рад" та "конкурсних комісій з переважним голосом іноземців" (Офісі Генерального прокурора, Державному бюро розслідувань, Службі безпеки України та ін.) до задекларованої в Конституції мети не наблизишся, а тільки навпаки, можна віддалитися. Оскільки, не суверенна/суб'єктна держава яка віддала на аутсорс свою економіку, державний сектор, правоохоронні органи та суди, нікому не потрібна... нею можна управляти знімаючи маржу і дистанційно. Жорстоко, але правдиво.

Так, питань багато і усі вони не із легких. Думаю, що після війни усі ці теми стануть в суспільній дискусії дуже гостро і новий "конституційний дизайн" стане неминучим їх наслідком. Але це буде завтра, сьогодні у нас війна і саме державницька позиція від політиків є демонстрацію зрілості і сили брати на себе відповідальність розуміючи всю глибину та ризики безпекових процесів.