Блог

Алексей Буряченко: Наслідки саміту НАТО: Україна стає сильнішою. Чому це подобається не всім?

Від Анкари до Києва: про нову політику сили, прагматизм союзників і боротьбу України за власну суб’єктність у світі без ілюзій.

2

Алексей Буряченко

Политолог, кандидат политических наук, доктор философии, юрист, финансист

Профессор «КАИ», Президент Международного института исследований в сфере безопасности

Зараз в інформпросторі багато суспільно-політичних чутливих тем. Серед них, і Саміт НАТО в Анкарі, і інтерв'ю керівника ОП Кирила Буданова, і наш безкінечний поступ до ЄС через "бенчмарки".

 

Ну давайте по-черзі. 

 

Саміт НАТО в Анкарі, це була не імпровізація, а до деталей продуманий європейцями сценарій. Основний лейтмотив - як не взбісити Трампа. І потрібно віддати належне, план Марко Рютте спрацював. Трамп усім залишився задоволений. Європейці демонстративно показали "хто тут Бос" почергово звітуючи перед Трампом, хто і що гарного зробив для США - кажуть, це було феєрично.

 

Наш президент Володимир Зеленський, також відіграв свою роль на відмінно, тим що концентрувалась увага Трампа, не на Ірані чи Європі, а на позитивних тенденціях в російсько-українській війні.

Ну якщо підсумувати цей блок - усі залишились задоволені і при своїх інтересах:

- Трамп повіз додому великі контракти для американського ВПК,

- європейці залишили Штати в контурах європейської безпеки, ще принаймні на рік, до наступного Саміту)),

- а Україна отримала оборонний гарантований пакет на два роки, розгляд питання про ліцензію на ПАК-3 і ще багато чого важливого та корисного.

 

Хтось, можливо, запитає, а що з членством? Чому цього року взагалі про нього ніхто не говорив на публічному рівні? А з членством в НАТО рівно те, що і з членством в ЄС - ну ви зрозуміли...

 

НАТО, на відміну від ЄС, не імітує, а прямо визнає свою не готовність до інтеграції України. Вони навіть до кінця не розуміють чи виконає США власні зобов'язання в межах 5 ст. Статуту НАТО. Яка там Україна... але ця позиція принаймні чесна і викликає повагу та розуміння. В ЄС же, прикриваючись "демократичними цінностями" та "бенчмарками" не можуть/не хочуть вголос сказати правду навіть самим собі, що це не Україна не готова до ЄС, а в ЄС не готові до України. Ну принаймні, станом на зараз.

 

Це і є сучасна політика у фрагментованому багатополярному світі, з формальною наявністю правил і необов'язковістю їх виконання. Де можливості актора визначаються не міжнародним правом чи "демократичними цінностями", а силою позиції. Простіше кажучи - тим про що вдалося домовитись. І, складається стійке переконання, що цю комбінаторику уже остаточно усвідомили і є ЄС, і в НАТО. А от що робити з ілюзіями в які наше суспільство занурили грантоорієнтовані активісти, це важке питання. Адже, реальність, насправді, зовсім не та, яку для нас малюють "антикорупціонери" та "картонні" діячі.

 

Кирило Буданов у своєму інтерв'ю сказав усе чітко, прагматично і конкретно. Якщо чесно, навіть не бачу сенсу робити якісь акценти, рекомендую просто його переглянути. Ну а ту фразу, яку зараз активно тиражують в ЗМІ, що ми можемо воювати роками, аби нам тільки допомагати в цьому партнери, потрібно сприймати максимально реалістично, знову ж таки, без ілюзій. У нас війна, а виключно мовою дипломатії з путіним говорити абсолютно безперспективно. Так, потрібно виходити на деескалацію через ескалацію.  До речі, і Трамп це вчора сказав. 

 

Але щоб ця можливість у нас була, що потрібно - 1) внутрішня єдність, 2) розуміння цілей і задач, і 3) допомога партнерів, перш за все, військово-технологічна. Очевидно, що якщо з США перестане йти зброя та розвіддані, вся ця конструкція дуже швидко "схлопнеться". То що такого сказав Буданов? Усе так і є - світ розових поні та "демократичних цінностей" наразі існує тільки в уяві маленької/маргінальної частини нашого суспільства і то, тільки за грантові кошти.

 

І в контексті вищесказаного, зверніть увагу, як на фоні наших безумовних зовнішньо-політичних успіхів, розгортається внутрішньополітичне розхитування державних інституцій. В час коли Президент США Дональд Трамп публічно хвалить Володимира Зеленського за побудову сильної держави, а Україна стає ключовим контриб'ютором європейської безпеки, тут реалізується відвертий "накат" на правоохоронні інституції та армію з боку грантоорієнтованих активістів. Спочатку бачили серію публікацій та ефірів про Генпрокурора Кравченка, перманентне "кошмарення" СБУ, яке саме зараз реалізує 40-денну спецоперацію проти РФ, Нацполу, сильний накат на Головкома ЗСУ Сирського і от тепер настав час і керівника Державного бюро розслідувань Сухачова.

 

Складається стійке враження, що центральною метою цих "тіньових бенефіціарів" є максимальне розхитування внутрішньополітичної ситуації, що, дивним чином, абсолютно співпадає з інтересами росії. Оскільки методи медіа-кілерства, які активно використовуються цими акторами не потребують ні суду, ні слідства, ні доказовості - просто хайп, медійний розгін та чітка координація, щоб кожна хвиля мала максимальний ефект.

 

Що далі, не секрет.)) Векторів декілька. Тиск на наших партнерів, по блокуванню кредитів, тиск на президента з вимогою кадрових змін, і тиск на ВРУ з вимогою протягнути доленосні рішення про, фактично, зовнішній контроль над ключовими галузями економіки, через наглядові ради з переважним правом голосу іноземців, а також, суди та правоохоронні органи. До речі, по конкурсним комісіям для правоохоронців суть та сама - ключова позиція НЕ САМ КОНКУРС, а саме переважний голос в такій комісії у "іноземних експертів", а потім ПОВНА переатестація та реформування "під себе" з гарантіями повної лояльності.

 

А в кейсі з керівником ДБР і взагалі цікаво. Медійний наїзд на Олексія Сухачова не має під собою ЖОДНИХ корупційних звинувачень, оскільки таких фактів просто немає. А ґрунтується на якомусь рішенні Печерського суду, в межах ЦИВІЛЬНОГО провадження, стосовно майна ЙОГО БРАТА, що звичайно є комерційною таємницею! Але ж архітекторам цього "срачу" потрібен не сам Сухачов, на нього немає ЖОДНОГО компромату, їм потрібна дискредитація України, влади в цілому та отримати інструменти тиску та європейців та президента Зеленського. На те що за наслідками цих медійних атак можуть зруйнуватись цілі державні інституції, ще і під час війни, ще і які опікуються викриванням корупції у військовій сфері, усім начхати. А може саме цього і прагнуть?

 

Ну приблизно так, - якщо не зробите, що нам потрібно, не отримаєте європейські кредити, знову напишемо листи, і ми усім скажемо, що ви саботуєте євроінтеграцію. А євроінтеграція, як усім відомо, є надзвичайно чутливою темою для українського суспільства. Саме тому така "больова точка" і обрана. Хоча, як ми з вами, уже не раз писали раніше, по нашій європейській інтеграції, насправді, питань значно більше до самих європейців, аніж до нас. Але хто в тому буде розбиратися...

 

Так що, як бачите, подій відбувається багато і розвиваються вони максимально динамічно. Але маємо усвідомити одну річ - Україна не може мати сильної позиції без внутрішньої ЄДНОСТІ! Так, що давайте уже робити висновки, розставляти усі крапки над "і" і добивати нашого ворога, наближаючи мир. А політичні гойдалки навколо "бенчмарків" та "демократичних цінностей", над якими в кулуарах хіхікають навіть самі європейці, відкладемо хоча б на деякий час, заради власного самозбереження.

 

Україна на очах стає сильнішою, Україна на очах стає суб'єктнішою - це бачать та визнають. Але, маємо усвідомлювати, що дуже багатьох дратує наша самостійність і чим сильнішими ми стаємо, тим пропорційно зменшується вплив на Україну зовнішніх факторів. Потрібно бути готовим і до таких сценаріїв, та з цим пов'язаних викликів. Ворогів у України багато і не завжди вони тільки бігають з триколором, у валянках та з "матрьошкою" в кармані...

 

Думайте.


comments

Новини партнерів

comments

Інші матеріали автора


Новини

Підписуйтесь на повідомлення, щоб бути в курсі останніх новин!