Алексей Буряченко: 90 мільярдів для України: інвестиція у безпеку чи тест на державну суб’єктність?

Старт виплат із кредиту ЄС на 90 млрд євро — 3,2 млрд на макрофінансову стабільність та 3,9 млрд на дрони й оборону показав, що це політичне рішення далося країнам ЄС не легко, але нарешті процес пішов.

І, давайте відверто, основною рушійною силою цього рішення стали не "демократичні цінності", а суворий європейський прагматизм. Коли ці кредитні транші в ЄС сприймаються не як благодійність, а як інвестиції у власну безпеку (Урсула фон дер Ля́йєн)! Причому інвестиції прогарантовані замороженими російськими активами, а отже, не ризикованими.

Після останнього масованого ракетного обстрілу Києва, мене дивує дещо інше. Чому наші грантоорієнтовані активісти так тиснуть на ЄС, щоб подальші транші кредиту були синхронізовані під їх бенчмарки? Чому саме вони, а не самі європейці, так прагнуть взяти під повний контроль судову та правоохоронну систему в Україні через вигадані конкурси з переважним правом голосу іноземців, хоча таких практик навіть близько немає в самому ЄС, і те саме реалізувати через наглядові ради в усіх стратегічних підприємствах? Чому вони тиснуть на європейців і блокують уже навіть фактично схвалену допомогу + зривають оборонні контракти спільних проектів ВПК, в тому числі "ракетної програми"?

І так, багато в чому ці питання риторичні і у розумних людей особливо відповіді не потребують, але, питання в тому, що, нажаль, не всі можуть ці глибоко деструктивні дії для держави скласти в один логічний ланцюжок.

На мою думку, основнию метою тут є навіть не нав'язування зовнішнього управління, як багато хто каже із політиків, а прагнення самостійно взяти під контроль державу, позбавивши її залишків суб'єктності. А для "партнерів" прогарантувати, що їх інтереси (будь-які) в Україні будуть під їх надійною "кришею". Оскільки, під контролем будуть усі суди, правоохоронці (Державне бюро розслідувань, Офіс Генерального прокурора, СБУ та ін.), державні підприємства, а отже, і Уряд і ВРУ... А хто буде в такі конфігурації президентом, а точніше "англійською королевою", взагалі не важливо.

"Надіятись на випадок" та сподіватись на "правильне" голосування громадян в такій конфігурації взагалі не потрібно. Кого б українці не вибрали, політики будуть грати в коридорі грантоорієнтованих активістів, а якщо ні, тюрма, санкції і просто вичавлення з України. Країна нових "корисних" комсомольців, ось по якому шляху ми зараз активно ідемо і демократією, за яку загинуло стільки людей під час війни та революцій, в цій системі координат на пахне навіть приблизно.

А що ж Конституція, запитаєте ви? Адже, саме Конституція України, а відповідно і Конституційний Суд, мають бути тими самими запобіжниками щоб влада не монополізувалася в будь-яких руках і належала перш за все, самим громадянам України.

А ніт... зверніть увагу на статті та публічні коментарі частини грантоорієнтованого експертного середовища на День Конституції України - Конституція погана, не відповідає вимогам сучасності, європейським стандартам та "бенчмаркам" під які уже підв'язані кредити для України та в цілому наша євроінтеграція. Та і Конституційний Суд, також має "реформуватись" таким чином, щоб переважне право голосу, питань пов'язаних з Конституцією України, мали ті самі "незалежні" іноземні експерти, як і у випадку з судами та правоохоронними органами.

І як "вишенька на торі", коли поляки підв'язують наш прогрес в "бенчмарках" до "Волині" та прямо називають частину західних регіонів України "малопольщею"...

Догралилися в "бенчмарки"? І це тільки початок. Думати потрібно своєю головою, легких рішень в сучасному світі не буває. Ще є шанс відстояти власну суб'єктність нав'язавши прагматичний діалог усім "ситуативним партнерам", але це точно не буде схоже на "прогулянку в парку"...