Щербина Валерій: Мобілізація: інший бік проблеми. Чому неправомірна поведінка громадян щодо ТЦК шкодить обороноздатності країни?

Протягом останнього часу ми спостерігаємо хвилю критики на адресу ТЦК, яка стосується методів їхньої роботи, правомірності дій окремих співробітників та загальної організації процесу мобілізації. Безумовно, будь-які недоліки та порушення мають бути ретельно розслідувані та усунені. Проте, на жаль, часто за межами публічної дискусії залишається інша, не менш важлива проблема – неправомірна та агресивна поведінка деяких громадян щодо представників ТЦК під час виконання ними своїх службових обов'язків.

На основі аналізу численних випадків можна констатувати, що агресія та протидія роботі ТЦК з боку окремих громадян є непоодинокими інцидентами, а радше тенденцією, яка може мати серйозні негативні наслідки для обороноздатності держави. Процеси дискредитації працівників ТЦК були запущені ворогом в публічний простір ще влітку 2022 року. Ціль – зрив мобілізації.

Часто фіксуються випадки, коли громадяни, отримавши повістку або будучи зупиненими представниками ТЦК для уточнення облікових даних, проявляють відкриту агресію. Це може виражатися у словесних образах, погрозах, спробах фізичного опору, втечах та навіть у навмисному пошкодженні майна. Нерідко такі дії супроводжуються публічними провокаціями, зйомкою на відео та поширенням у соціальних мережах з метою дискредитації працівників ТЦК та зриву мобілізаційних заходів. Далі це підхоплюється недалекоглядними громадянами та ворожими ботами і несеться соціальними мережами. Проте жоден з таких критиків не розуміє, що такими діями ми самі собі стріляємо в ногу.

Наведу декілька типових прикладів, які ілюструють цю проблему, але з іншого ракурсу. Наприклад, під час вручення повістки за місцем проживання, громадянин відмовився від її отримання, почав нецензурно лаятися, погрожувати представникам ТЦК фізичною розправою. Або ж на вулиці під час планової перевірки документів чоловіки, побачивши представників ТЦК, вступають в конфлікт з ними. Зокрема, починають агресивно себе вести на законну вимогу пред’явити документи. 

Ще одним з таких кричущих випадків, який трапився на території Львівської області, це напад на представника ТЦК у Яворові. Його вдарили по голові важким предметом на вулиці під час виконання його службових обов’язків. Військового доставили до лікарні, нападника затримали. Після таких фактів, хочеться запитати, а чи законні такі дії до військовослужбовців? Очевидно, що ні. Більше того, часто в ТЦК служать військові після отримання тяжких травм та поранень. Вони точно не заслуговують на таке відношення до себе від своїх співгромадян. 

Важливо розуміти, що така агресивна та протиправна поведінка громадян не лише ускладнює роботу ТЦК, але й завдає значної шкоди обороноздатності країни. Зрив мобілізаційних заходів, перешкоджання законній діяльності військовослужбовців, створення негативного іміджу армії – все це грає на руку ворогу та послаблює нашу здатність протистояти агресору.

З юридичної точки зору, подібні дії громадян є неприпустимими та можуть мати серйозні наслідки. Законодавством України передбачена відповідальність за ухилення від мобілізації, а також за перешкоджання законній діяльності військовослужбовців. Проте, окрім юридичного аспекту, існує також морально-етичний бік питання. В умовах війни кожен громадянин несе відповідальність за долю своєї країни. Агресія та протидія законним вимогам представників ТЦК – це не просто порушення закону, це прояв безвідповідальності та байдужості до майбутнього України.

Змінюючи фокус суспільної дискусії, ми повинні чітко засудити будь-які прояви агресії та протиправної поведінки щодо представників ТЦК. Важливо підкреслити, що працівники військкоматів виконують надзвичайно важливу та необхідну роботу в складних умовах. Вони також є громадянами України, які часто мають власний бойовий досвід або переживають наслідки війни.

Замість безпідставної критики та агресії, суспільство має зосередитися на конструктивному діалозі та пошуку шляхів покращення системи мобілізації. Якщо у громадян є обґрунтовані скарги або пропозиції щодо роботи ТЦК, їх слід висловлювати у законний спосіб через відповідні канали зв'язку та контролюючі органи. Проте агресія, образи та фізичний опір є неприйнятними та контрпродуктивними.

Деякі громадяни, можливо, не до кінця усвідомлюють критичну необхідність у постійному поповненні лав ЗСУ, особливо в умовах тривалої та виснажливої війни. Вони можуть не розуміти, що саме завдяки своєчасному призову нових військовослужбовців забезпечується ротація особового складу на передовій, підтримання боєздатності підрозділів та, зрештою, оборона країни.

Російська пропаганда активно працює над розколом українського суспільства та дискредитацією мобілізаційних заходів. Через соціальні мережі та інші канали поширюються фейкові новини, маніпулятивні відео та заклики до ухилення від служби, що може впливати на настрої частини населення та провокувати агресивну поведінку.

Важливо розуміти, що така агресивна та протиправна поведінка громадян не лише ускладнює роботу ТЦК, але й завдає значної шкоди обороноздатності країни. Зрив мобілізаційних заходів, перешкоджання законній діяльності військовослужбовців, створення негативного іміджу армії – все це грає на руку ворогу та послаблює нашу здатність протистояти агресору.

Гасло «Або пропонуй, або не критикуй!» сьогодні є як ніколи актуальним. Якщо людина, яка публічно засуджує дії ТЦК, не має жодних конкретних пропозицій щодо того, як зробити їхню роботу більш ефективною, прозорою та справедливою, то, можливо, їй варто утриматися від голосних заяв.

Насамкінець, хочу наголосити, що в умовах війни найвищим пріоритетом для кожного українця має бути збереження нашої держави та забезпечення її перемоги над агресором. Це можливо лише за умови єдності, взаєморозуміння та відповідального виконання своїх громадянських обов'язків. Агресія та протидія мобілізаційним заходам – це шлях у нікуди, який лише наближає нас до поразки. Нагадаю вислів Наполеона, який актуальний як ніколи – той хто відмовляється годувати свою армію, буде годувати чужу. Це слід пам’ятати всім нам.