Сергій Магера: Паради кремлівського варварства як інструмент спілкування та контролю

Сюрреалізм кремлівського варварства зашкалює. Але це емоційний підхід. Якщо ж подивитися на проведення парадів з точки зору процесів, які мали місце спочатку в срср, а потім в росії, стане очевидним наступний цікавий момент: паради та святкування 9 травня – ідеальний інструмент для маніпуляції, яку використовували спочатку генсеки, а потім керівники росії, країни-агресора. 

Традиція святкувати 9 травня в срср виникла не одразу. Лише через 20 років після перемоги у Другій світовій війні відбувся перший парад саме на 9 травня. Перша ж хода відбулася на червоній площі 24 червня 1945 року через півтора місяці після підписання акту капітуляції. Тоді на параді спалили 200 знамен нацистської Німеччини. Сталіну потрібна була крапка, тим паче, що деякі нацистські малочисельні угрупування продовжували воювати. 

У 1946 та 1947 роках 9 травня було вихідним днем, проте парадів цього дня не проводилося. Гіркота втрат, безмежна жалоба, втрата надії, що ті, хто зникли безвісті, повернуться та постійні думки про виживання – навіть для Сталіна "святкувати та прославляти державу" в таких умовах було занадто.

З 1948 по 1964 роки День перемоги офіційно не відзначався взагалі, не було навіть вихідного. І тільки 1965 року - вперше, на 20-річчя - відбувся парад. Чому ж саме тоді? Чому не відзначали, скажімо, десяту річницю? Насправді, все просто. З 1953 при владі перебував Микита Хрущов, до 1956 року в середині країни продовжувалася боротьба за владу та авторитет, не було місця парадам. Крім того, перемогу над фашизмом Сталін привласнив собі, а політика Хрущова була направлена саме на розвінчання культу Сталіна. Про паради як інструмент не згадували. А от 14 жовтня 1964 року Пленум ЦК КПРС ухвалив рішення про усунення Хрущова. Період хрущовської відлиги змінився брежнівським застоєм. І вже за Брежнева у 1965 відбувається перший парад. Знову був взятий курс на розширення території, попри складну економічну складову – у 1968 році російські війська входять у Чехословаччину. 

Наступний парад відбувся аж на 40-річчя Перемоги - у 1985 році. І тут, як і 20 років тому, не обійшлось без зміни влади. Брежнєва у 1982 році змінив Андропов, через два роки ЦК очолив Костянтин Черненко, який був на посаді лише рік. А з 11 березня 1985-го Генеральним секретарем ЦК КПРС став Михайло Горбачов.

Відсвяткувати 40-річчя Перемоги було необхідно. Тоді вже 6 років тривала війна в Афганістані, в якій СРСР, зрештою, програв. Але тоді ж, 1985-го, потрібно було згадати про міць та подвиг, про “об’єднання”. Адже через масштаб загиблих у Другій світовій не залишилося родини, яка б не зазнала горя втрати. Це горе об’єднувало людей, а через політичну колотнечу, яка тривала на початку 80-х, країні необхідно було мати щось спільне для всіх. Тригер спрацював. За 5 років - у 1990-му - на червоній площі відбувся останній парад у радянському союзі. Горбачов, наче, окреслив своє перебування на посту Генсека та останні роки союзу двома парадами.  

На 50-ту роковину Перемоги, 9 травня 1995 року, на червоній площі було вирішено відтворити історичний Парад 1945-го. Туга за срср, «ностальгія» насправді починається саме тут. В цьому ж році виходять «Старі пісні про головне». А що ж відбувається поза телевізором та видовищами на центральній площі країни? Кривава боротьба за незалежність. Розпал Першої Чеченської війни. 1994-1996. Сумуємо: туга за минулим, телевізор з пропагандою - вони нівелюють собою поняття про війну як про жахіття, натомість приходить героїзація. І от з 1995 року поступово, рік за роком, масштаб та важливість 9 травня в росії тільки зростають. 

Важливий момент: 2005 року - на 60-річчя святкування Дня Перемоги - вперше з’являється георгіївська стрічка. Як відповідь на резолюцію ООН, про святкування 8 травня Дня пам'яті та примирення, яка була  приурочена до 60-ї річниці закінчення Другої світової війни в Європі. Стрічка стала свого роду маркером для «своїх» - тих, хто підтримує святкування дня перемоги не тільки в росії, а й в колишніх країнах срср.  

Дещо змінюється у 2008-му. Того року на параді 9 травня в москві демонструють проїзд важкої військової техніки, почалися щорічні парадні прольоти авіації над червоною площею. Чого раніше не було. Що ж відбувалося тоді в росії? Все просто: закінчувалось 8-річне перебування путіна на посаді президента (та це, як ми розуміємо, тимчасово і виключно номінально) і тоді ж, у серпні 2008, розпочалася війна у Грузії.

З поверненням путіна до влади 2012-му масштаб святкування посилився в рази. У 2012-2014 роках під час параду Перемоги демонструвалися нові зразки наземної бойової техніки: зенітні ракетні комплекси "Тор-М2У", бронеавтомобілі "Тайфун К-63968", протитанкові ракетні комплекси "Хризантема-С". Парад, як чудовисько з головами, обростав символами, які досі не були йому притаманні: все більше “лєнточек”, поява “безсмертного” полку. Путінський режим перевершив всіх попередників. З дня жалоби 9 травня перетворилося на свято - з виступами зірок, костюмованим шоу, де дітей перевдягають у військову форму та дають вчити вірші й пісні, текст яких їм точно не зрозуміти через малий вік. Свято примарної могутності змінювало лозунги з «ніколи знову» до «можемо повторити».  Їм потрібна кров та війна, аби відчувати себе переможцями. Адже більше не буде, чим об’єднувати людей. В той час, як нам потрібен мир та квітуча Україна, аби просто жити та радіти. Ми прагнемо перемоги, але не заради культу. Перемога для нас – це повернення наших земель, це відновлення пошкодженого. Ми боремось за справедливість та за мир. Мир у своєму домі. І ніякі штучні мотиви “об’єднання” нам більше не потрібні.