Бала Віталій: Про Перемогу і від кого вона залежить

В Україні всі тішаться і задоволені від враження двома українськими протикорабельними крилатими ракетами "Нептун" флагмана Чорноморського флоту росії ракетного крейсера "москва".

І дійсно, така новина не може не радувати. На жаль, як завжди, є навіть не одне але, пов'язане з підготовкою і готовністю України до можливої війни, яка тепер стала реальною.

Чому останні роки не виділялись гроші на виробництво цих ракет?

Чому останні роки ЗСУ, на які зараз ми всі молимось і якими пишаємось, фактично були поза увагою влади?

Не буду дуже багато і детально сьогодні писати про це, бо, як кажуть, ніби не на часі, хоча речі потрібно називати їхніми іменами, а не вигадувати і не придумувати неіснуючі міфи.

На мою думку, саме ігнорування реальних потреб ЗСУ останні роки, дало підстави, не тільки путіну, але й нашим західним партнерам, не вірити у спроможність України чинити спротив. Тому всі чекали через 76-92 годин капітуляції України. Вони чомусь не врахували у своїх розрахунках український народ і ЗСУ, які і є частиною українського народу.

Коли сьогодні я чую і бачу рекламні заклики допомагати фінансово ЗСУ, у мене виникає питання, а де допомога держави, яку представляє влада? Де всі ці гроші, які нам надають наші партнери, роблять пожертви з закордону, ніби цифри вражаючі? Звичайно, люди будуть, у міру своїх можливостей, допомагати ЗСУ, бо саме на них єдина надія і віра, що ми переможемо, також наші дивовижні волонтери будуть продовжувати робити те, що у свій час не зробила, та і сьогодні не достатньо робить влада. Важко уявити і знайти такі приклади єднання народу і армії у світовій історії.

Тому, наша Перемога цілковито залежить від ЗСУ і українського народу. Так, дуже важлива допомога інших країн і всі могли зауважити, що вона зростає з кожним днем саме завдяки успішним діям ЗСУ та самовідданості і єднанню українського народу.

Якщо перші тижні представники влади, а було їх дуже мало в інформаційному просторі, вели себе адекватно, то сьогодні все виглядає, як завжди, тобто, як до початку війни.

Якщо президент Володимир Зеленський багатьох приємно здивував на початку війни і сьогодні, на мою думку, він демонструє найкращі якості, які необхідні під час війни. Також керівники регіонів і міст проявили себе гідно. А от оточення президента і умене питання чдо Володимира ЗЗеленського, чому він їх всіх не розігнав, вони є його реально "оточили". А судячи з іхніх публічних заяв і дій не змінились, на жаль, у кращу сторону.

Обмеження трансляції деяких телеканалів, як би ми до них не ставились, але вони точно є патріотичними, монополізація появи фактично тільки представників влади на так званому загальному інформаційному телеканалі, де є намагання сформувати міф про їхні видатні заслуги, точно не сприяє єднанню в Україні. Навіщо таке робити під час війни? Такі дії нагадуть політичну бротьбу без правил і законів.

Але про яку політичну боротьбу може йти мова сьогодні?

У той час, коли ЗСУ, український народ, робить все можливе і неможливе для Перемоги, деякі владні політики вирішили займатись своїм піаром, переслідуванням своїх опонентів і фактично вести виборчу кампанію. Дуже огидно дивитись на всі ці "візити" у визволенні ЗСУ міста і села, де політики виходять у прямий ефір, щось там розповідають, роблять селфі на фоні зруйнованих будинків і їдуть в інші міста, фактично проводячи передвиборчий тур. За ради справедливості, варто сказати, що і деякі опозиціонери роблять те саме. Вони всі так і не можуть, і не хочуть зрозуміти, що до Перемоги у країні не може бути ні політичної боротьби влади з опозицією ні опозиції до влади.

Слава ЗСУ!

Слава Українському народу!

Слава Україні!