Алексей Буряченко: Про що домовляються США і РФ? Розбираємо

Передусім вартує зазначити, що є різниця між cease-fire (припиненням вогню), перемир’ям, яке ще можна назвати «припиненням гарячої фази війни» і миром. Наразі, мова в перемовному процесі між Україною та РФ, за модераторством США, іде саме за cease-fire яке пропонується на 30 днів у різних конфігураціях.

Незважаючи на те що Україна повністю прийняла пропозицію США про всеоохоплюючий cease-fire (по всій лінії розмежування, на морі, в повітрі і на землі), тим самим підтверджуючи своє прагнення до миру і конструктивну налаштованість на діалог, Путін після телефонних перемовин з Трампом цю пропозицію по-факту відкинув.

Єдине про що змогли домовитись Трамп та Путін, то це про те щоб не обстрілювати енергетичну інфраструктуру і перейти до предметних перемовин по іншим питанням в робочих групах. До слова, одразу після завершення їх телефонної розмови РФ обстріляла саме енергетичну інфраструктуру в Донеській та Сумскій областях, чим підтвердила сумніви в тому що вона насправді готова до конструктивного діалогу і тримання свого слова.

Наразі РФ, на фоні продовження обстрілів мирних українських міст, продовжує заявляти додаткові нереалістичні та неадекватні вимоги, навіть не для перемир’я, а просто для cease-fire (припинення вогню). Серед іншого РФ вимагає юридично віддати їй контроль над чотирма областями України (Донецької, Луганської, Херсонської та Миколаївської), які вона незаконно внесла собі в конституцію, хоча, до слова, жодну із цих чотирьох областей ще наразі не спромоглася окупувати, тим паче обласні центри Херсон та Миколаїв. Плюс, вимагає від США на час перемир’я призупинити передачу озброєння та розвідданих, а від України припинити мобілізацію.

Як бачите, умови поки абсолютно не адекватні, як для простого тимчасового cease-fire, але представники США все одно продовжують загравати з росіянами і навіть часто публічно говорять наративами російської пропаганди. Наприклад, про ніби 4% підтримки Зеленського, ніби він не легітимний, ніби росіяни оточили українців у Курській області і таке інше... Видно, що російська сторона майстерно «обводить навколо пальця» і самого Трампа і членів його команди, по-суті підштовхуючи до досягнення cease-fire саме за рахунок позицій України і, скорше за все, на цьому і заморозити перемовини без жодних «гарантій безпеки» (пакету гарантій наступного ненападу РФ) для України, а потім наполягати на початку політичного процесу, щоб поставити в Києві своє маріонеткове керівництво країною

Доречі, європейські лідери, Стармер, Макрон та ін., принагідно заявляли, що тимчасовий  cease-fire має бути без умов з будь-якої сторони, а ці 30 днів використати для напрацювання параметрів стійкого і довготривалого перемир’я (завершення гарячої фази війни). І в цьому, дійсно, є сенс.

Але, як бачимо, європейців, нажаль, не почули ні у Вашингтоні, ні у Москві. Оскільки Путіну не потрібен стійкий, тривалий та справедливий мир — йому потрібна Україна і від своїх цілей він поки відмовитись не готовий. А от чи готовий у такому разі Трамп застосувати до Путіна уже давно анонсований «примус до миру», а не досягати своїх політичних цілей виключно за рахунок України, наразі найбільша інтрига.

Геополітичний ландшафт активно змінюється реагуючи на проактивну політику президента США Трампа і багатьом уже стало очевидним, що безпека Європи в руках самої Європи.

Наслідком цих процесів стало створення так-званої «коаліції охочих», її ще називають «коаліцією сильних», куди увійшли не тільки країни ЄС, але і ВБ, Норвегія, Канада, Туреччина та інші... В цій новій безпековій конструкції «Великої Європи», яка створюється за лідерства ВБ, Франції та Німеччини, відведена значна роль і для України, у якої є найбільша та найдієздатніша армія та уже масштабовані високотехнологічні можливості військово-промислового комплексу.

Тому, враховуючи вищевикладене, чи буде «Велика Європа» допомагати Україні — звичайно, так! Оскільки допомагаючи Україні автоматично покращується безпекова ситуація і для Європи. А от чи достатньо буде військової допомоги ЄС без США — в короткій перспективі, навряд. Але якщо США хоча б на першому етапі дозволить закупляти зброю ЄС для України, то думаю що вистачить, хоча б для ефективного стримування РФ і мотивації її піти на перемир’я, не досягнувши своїх політичних та військових цілей. 

Україна має вийти з цієї війни значно сильнішою і чітко розуміючи своє місце та роль в сучасному світі. Дихотомія вибору між США та РФ має назавжди залишитися в минулому, а дипломатичні стратегії вибудовуватись виключно враховуючи національні інтереси України, а не бажання когось іншого. Спільний європейський безпековий простір став би гарним першим кроком на цьому новому для України шляху, а унікальні логістичні можливості які дозволяють об’єднувати між собою країни та континенти, мають стати основною стратегічною перевагою та мотивацією інших для встановлення довготривалих, справедливих і взаємовигідних відносин.