Марина Ставнійчук: Україні потрібна своя нова військова юстиція, а не реставрація радянської системи

Одним із її ключових елементів має стати спеціалізоване військове слідство, здатне професійно працювати зі злочинами у сфері військової служби та оборони держави. Водночас повноцінна система неможлива без військової прокуратури — органу, який здійснюватиме процесуальний контроль за слідством та представлятиме державне обвинувачення в судах.

Окрему роль має відігравати адвокатура. Уже сьогодні формується ціла когорта адвокатів, які працюють із військовою тематикою. При цьому , на моє переконання, правова допомога, яка надається державою, має забезпечуватися все-таки професійною адвокатською спільнотою, а не Міністерством юстиції.

І, безумовно, йдеться про створення спеціальних військових судів. Не один захід, у тому числі на майданчику Верховного Суду, вже був присвячений цьому питанню. Дискусія триває, і вона є необхідною.

Водночас питання не лише в ухваленні того чи іншого законопроєкту про військову юстицію. Є необхідність більш активної роботи з боку команди, яка сьогодні займається цим напрямком на рівні Офісу Президента. Складається враження, що тема військової юстиції поки що не має достатньої підтримки та належного просування на рівні державної політики. Разом із тим законодавчі пропозиції вже існують. Але їх необхідно доопрацьовувати.

Проблема полягає в тому, що частина нинішніх законодавчих ініціатив значною мірою пов'язана з реставрацією військової юстиції радянського та пострадянського періоду. На моє переконання, це хибний підхід.

Нам потрібна не реставрація старої системи. Нам потрібен абсолютно новий початок для створення військової юстиції в Україні. Особливо це стосується судової складової.

Якщо говорити про військові суди, то це мають бути незалежні від військової сфери суди та незалежні судді.  Свого часу в професійних дискусіях я ставила просте запитання: а що, статусу судді недостатньо? Чому військовий суддя обов'язково має бути генералом або полковником? Адже в такому випадку виникає залежність від військової влади. А незалежність суду є базовою умовою справедливого правосуддя.

Саме тому важливими залишаються відповідні підходи європейських інституцій та практика Європейського суду з прав людини. У цьому контексті варто згадати рішення у справі «Волков проти України», яке є одним із ключових орієнтирів у питаннях незалежності судової влади.

Я переконана, що в парламенті загалом існує політична воля для створення системи військової юстиції. Але поки що бракує тієї об'єднувальної, рушійної сили, яка дозволила б консолідувати всі зусилля навколо цієї реформи. Таку силу необхідно сформувати.

Тому що Україні потрібна повноцінна система військової юстиції. Сучасна українська система, створена відповідно до принципів незалежності правосуддя та потреб держави, яка веде війну, а не повернення до моделей минулого.