Ігор Чаленко: Український фактор. У Великобританії готуються до війни майбутнього

Стрітінг наголосив на необхідності змінювати підходи до оборони, прискорювати переозброєння та відновлювати військове виробництво. Але найважливіша частина його статті стосується технологій і швидкості, з якою вони змінювали характер бойових дій.

Британський міністр навів простий приклад. Безпілотник за 500 фунтів стерлінгів може знищити танк вартістю три мільйони. Нове озброєння можна розробити й розгорнути за тижні, тоді як традиційні оборонні програми тривали роками. Це змінює саму логіку війни. Висока вартість техніки більше не гарант її переваг, а чисельність армії не завжди визначає результат бою. Для України це не є відкриттям. За роки повномасштабної війни ми побачили, як швидко змінювалися тактика, засоби ураження та способи ведення бойових дій. Рішення, які працювали вчора, сьогодні вже могли не давати потрібного результату. Армія мусить постійно шукати нові способи протидії противнику, інакше навіть наявна перевага в озброєнні не рятує від втрат.

На цю проблему неодноразово звертав увагу Валерій Залужний. У своїх оцінках сучасної війни він наголошував на тому, що технологічні зміни настільки швидкі, що традиційні військові переваги втрачали сталість. Державам доводилося перебудовувати оборону, переглядати військові стратегії та вчитися воювати в нових умовах.

Війна стала доступнішою з погляду застосування окремих засобів ураження, але водночас складнішою для тих, хто не встигав за технологічними змінами. Навіть відносно невеликі держави та армії отримали інструменти, здатні завдати серйозної шкоди значно сильнішому противнику. Це стало викликом не лише для Британії, а й для всієї системи європейської безпеки. Саме тому важливим є заклик Стрітінга відмовитися від застарілих рішень. Його зауваження про те, що найнебезпечнішими словами в обороні були "ми завжди робили це так", точно передало проблему великих військових бюрократій. Поки погоджувалися документи, проводилися тендери та затверджувалися багаторічні програми, ситуація на полі бою могла змінитися кілька разів!!

Україна добре знає ціну такої повільності. У сучасній війні було недостатньо створити нову технологію. Потрібно було швидко перевірити її в бойових умовах, виправити недоліки, налагодити виробництво й передати військовим у необхідній кількості. Без цього навіть перспективна розробка могла запізнитися. У цьому полягає один із головних уроків української війни, який засвоїли західні партнери. Військова перевага дедалі більше залежить від здатності швидко пристосовуватися. Цей принцип перегукується з підходами і доктриною того ж Залужного. Він послідовно звертав увагу на те, що оборону не можна будувати лише під загрози, відомі з минулого. Потрібно було враховувати зміни технологій, можливостей противника та самої структури бойових дій.

Водночас Стрітінг наголосив на необхідності відновлення британської оборонної промисловості. Сучасна війна потребувала не лише високих технологій, а й великих обсягів виробництва. Армія мала бути забезпечена боєприпасами, технікою та засобами ураження, а пошкоджене озброєння потрібно було швидко ремонтувати або замінювати. Без потужної промислової бази жодна країна не могла довго підтримувати інтенсивні бойові дії.

Визначений Британією термін у тисячу днів для підготовки до можливого загострення став серйозним попередженням. Проте самі заяви ще не означають готовності до війни. Важливо, чи встигне країна переозброїти армію, збільшити виробництво та перебудувати систему ухвалення рішень. Адже до завершення цих реформ характер війни може знову змінитися.

Для України це має й політичне значення. Наш досвід має стимулювати реальні оборонні рішення країн НАТО, а не залишатися темою конференцій та військових досліджень. Якщо європейські держави справді готуються до війни майбутнього, вони мають враховувати те, що українські військові вже перевірили на практиці. Потрібна фіксація зміни європейського оборонного мислення. Україна не лише отримувач допомоги від союзників, а й дає їм знання, без яких підготовка до наступної війни була б неповною. Тож головне питання лишається в тому, наскільки швидко ці знання перетворяться на конкретні рішення.