Ексклюзив В'ячеслав Соболєв: "Я вийшов на замовника вбивства, але до наших правоохоронців з доказами не піду"

1 грудня 2019 року назавжди залишиться найчорнішим днем у житті депутата Київської обласної ради В'ячеслава Соболєва та його дружини Інни. Увечері, в самому центрі Києва, на перехресті вулиць Льва Толстого та Тарасівської кілер вистрілив у Range Rover Соболєва. Куля призначалася В'ячеславу, але злочинець промазав і застрелив його трирічного сина – Сашка. Дитина померла в кареті швидкої допомоги по дорозі в лікарню.

2 грудня стало відомо, що правоохоронці затримали двох підозрюваних у вбивстві хлопчика – екс-бійців підрозділу "Аратта" Української добровольчої армії Андрія Лаврегу і Олексія Семенова. Кілери стріляли в автомобіль Соболєва з квартири у сусідньому будинку.

Підозрюваним в організації замаху на життя Соболєва, що спричинив смерть його сина, слідство вважає росіянина Юсупа Абуєва, який знаходиться в розшуку з листопада 2019 року. Абуєв – організатор банди, причетної до викрадань і здирництва.

У березні цього року Офіс генпрокурора відзвітував про арешт 20-річного уродженця міста Ірпінь Олександра Раєва і громадянина Російської Федерації Ібрагіма Шахгірієва. Перший з 2016 року був активістом руху "Традиція і порядок", а другий – уродженець Чеченської республіки, який близько 6 років проживає в Україні. Слідство інкримінує обом пособництво в організації вбивства.

30 квітня, Офіс генпрокурора повідомив про підозру ще одній людині, яка може бути причетна до вбивства – екс-координатору руху "Традиція і Порядок" Юрію Ткаченку, який став шостим підозрюваним у "справі Соболєва". Ткаченко – давній товариш Юсупа Абуєва.

Через більш ніж шість місяців після вбивства В'ячеслав Соболєв звернувся зі своєї сторінки в Facebook до президента України Володимира Зеленського і заявив, що втратив віру в правоохоронну систему країни.

"Тому я звертаюся до нашого президента – я готовий надати вам всю інформацію, яку вдалося зібрати за цей час. Повірте, її досить, щоб зупинити беззаконня, яке твориться нині і запобігти нові вбивства. Володимир Зеленський, це у ваших силах", – написав депутат.

"Я б запропонував пану Крищенку пройти детектор, тільки не їх, поліцейський, а незалежний"

– В'ячеслав, днями ви звернулися до президента Володимира Зеленського через Facebook з готовністю надати йому всю зібрану вами інформацію щодо вбивства сина. Виглядає, як жест відчаю. Правоохоронці настільки погано ведуть розслідування?

– Це вже друге звернення до президента, тому що вже незрозуміло – куди звертатися. Я сьогодні (інтерв'ю відбулося 18 травня, – ред.) був у слідчих, і вони мене запитують: "чому ви вважаєте, що ми не працюємо?". А я їм відповідаю: "минуло п'ять місяців, покажіть, що ви зробили. Просто покажіть, кого ви знайшли". У відповідь – тиша. Я їм називаю пару прізвищ і запитую: "а чому ви не займаєтеся цими людьми?" Відповідь: "Так от, ми зараз будемо займатися". Я кажу: "хлопці, цим треба було займатися рівно на третій день!".

По пану Крищенку (Андрій Крищенко – начальник поліції міста Києва, – ред.) окреме питання. Якби замовне вбивство сталося в центрі Києва років 20 тому і керівник главку в особі Крищенка нічим би не займався взагалі, я думаю, доганою це б точно не обмежилося. Причому ніхто навіть не заперечує, що два місяці ніякої роботи не вели. І це нескладно відстежити, все видно по ходу кримінального провадження. Кожне моє слово підтверджується документами.

– Ви кажете, що називали кілька прізвищ. Вони озвучувалися офіційним слідством?

– Озвучувався тільки пан Раєв (Олександр Раєв – один з підозрюваних, яким інкримінується пособництво у вбивстві. Перебуває під вартою, – ред.). Можу вам сказати, що у нього через кілька днів після вбивства був обшук, але їм ніхто не займався. Думаю, якщо до вас чи до мене прийдуть додому, у нас з вами не буде пакетів з одноразовими телефонами. Нам з вами достатньо по одному або по два телефони. А у людини – цілий пакет! Ну так, вилучили у нього телефони і на цьому все, ніхто їм більше не займався. Про Раєва згадали рівно місяць тому. І, до речі, він відмовився від детектора брехні.

– Які ще прізвища ви можете зараз озвучити?

– Артур Ємельянов (суддя Вищого господарського суду України, – ред.), Віктор Татьяков (екс-голова Вищого господарського суду України, – ред.), Руслан Браславський (український адвокат, – ред.), Павло Малік (бізнесмен, – ред.), Микола Будико (бізнесмен, – ред.), Євген Бурун (колишній керівник мережі супермаркетів "Обжора" у Донецьку, – ред.), Михайло Іванюк (екс-співробітник СБУ та екс-співробітник поліції, – ред.) і Олександр Грановський (екс-нардеп від БПП, – ред.). У мене є майже 100-відсоткова впевненість у тому, що прізвище замовника є в цьому списку, за винятком Олександра Грановського.

– Чому виключено Грановського?

– Коли я озвучив всі ці прізвища після вбивства, то попросив кожного пройти перевірку на детекторі брехні. Чомусь усі відмовляються. Більше того, ніхто мені навіть не подзвонив, крім Грановського. Він особисто сказав, мовляв, готовий пройти. Але моя дружина (Інна Вільчинська, – ред.) з ним розмовляла і запевнила, що він точно не причетний. У дружини після 1 грудня настільки загострене внутрішнє почуття, інтуїція, що я не можу їй не вірити. Я додав до вищезазначеного переліку ще одну людину – екс-чоловіка дружини. Вона п'ять місяців просила його пройти перевірку на детекторі, запевняла, що все буде тихо. Навіть була готова піти разом з ним. Адже це потрібно було особисто їй. І навіть зараз, коли його прізвище звучить у ЗМІ, він робить вигляд, що зайнятий великим бізнесом.

– У вас є міркування, чому майже всі відмовляються проходити тест?

– Я не знаю... От скажіть, якщо хтось просто вголос скаже, що ви причетні до смерті Юрія Гагаріна і запропонує пройти поліграф, у вас хоч на мить буде сумнів – пройти або не пройти?

– У разі своєї непричетності я без проблем пройшов би.

– Ви самі відповіли на своє питання. Головне те, що ми результати поліграфа до справи не докладемо. Але це, в першу чергу, потрібно мені, моїй родині, щоб по максимуму скоротити обсяг розслідування. Але якщо люди відмовляються, значить, у мене є питання. Адже я не суддя і не прокурор, можу тільки в черговий раз їх попросити пройти тест на детекторі брехні. Тільки не той, про який вони самі домовлялися. Так, у мене є інформація, що дехто з них бігав в КНДІСЕ (Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, – ред.) домовлятися про проходження тесту з потрібним їм результатом. Я відразу сказав: не буде ніяких "дірявих" експертиз". Якщо ви хочете публічно показати, що не маєте жодного стосунку до 1 грудня – будь ласка, пройдіть. Я б запропонував ще пану Крищенку пройти детектор, тільки не їх, поліцейський, а незалежний. І нехай він відповість на моє запитання або на питання суспільства: "які у нього стосунки з паном Будикою?" Звичайно, якщо ви йому зателефонуйте і запитайте: "пан Крищенко, а які у вас стосунки з Будикою?", він скаже: "а я його не знаю". Але я ж знаю, що він вам збреше. Знаю, що в нього були стосунки з Будикою.

Я також знаю, що на сьогоднішній день замовник заплатив 200 тисяч доларів певним людям, щоб мене вбити. Якби вбили мене, а не мого сина, на наступний день всі вже забули б.

– Можна детальніше про 200 тисяч?

– За моєю інформацією, замовник в черговий раз заплатив 200 тисяч доларів за те, щоб мене вбили. Хоча первісна сума була набагато більшою. Ви знаєте, що у нас в країні працюють професійні групи кілерів? Я точно знаю про це. Вже два чи три місяці стукаю до президента, щоб показати, як все це відбувається. Розповісти, звідки беруться люди. Нехай він з'ясує, хто їх прикриває в Україні і як вони тут з'явилися. Вони діють, в тому числі, всередині України, але, в основному, представляють інші країни. Ви ж розумієте, звідки з'явився Лаврега (Андрій Лаврега, – підозрюваний у виконанні вбивства, перебуває під вартою, – ред.) і всі ці люди? Їх просто використовують як найнижчу ланку. Лаврегу повинні були на наступний день вбити, але його в підсумку заарештували.

"Між замовником і Юсупом Абуєвим є ще один чоловік, якого можуть покривати"

– За версією слідства, організатором вбивства є росіянин Юсуп Абуєв. Де він перебуває зараз?

– На Кіпрі. І він включений в базу Інтерполу як підозрюваний в організації вбивства мого сина.

– Ви намагаєтеся повернути його в Україну, щоб він постав перед слідством?

– Дивіться, в чому тут справа. Заарештувати Абуєва можливість є. Але також є думка, що завтра його сюди привезуть і буде те ж саме, що з Лаврегою. Адже його затримали ще в ніч на 2 грудня з нашою допомогою. За 2,5 місяці його допитали лише один раз. І лише після того, як я переконав у цьому прокуратуру, провели ще один допит, перехресний. У результаті слідство отримало багато нової інформації, але ніяких зрушень не зробило. Тому я боюся, що, якщо Абуєв опиниться тут, він трохи посидить в СІЗО, а потім його ще й під домашній арешт випустять. Тому нехай він побуде за кордоном, поки щось у нас не зміниться. І я впевнений, що правоохоронці Кіпру все зроблять як треба.

– Звідки така впевненість? Ви особисто з ними спілкувалися?

– Так, спілкувався. Скажіть будь-ласка, ви можете собі уявити, щоб у цивілізованій країні правоохоронці, які розслідують вбивство дитини, робили так, як роблять у нас? Коли я поліцейським кажу: "послухайте, ви щось приховуєте від мене? Та я ж найбільш зацікавлений у тому, щоб знайти замовника і хочу, щоб моя дружина о 3-й гночі на прокидалася і не кричала, що нас йдуть вбивати!". Журналісти розкопали сотні мільйонів Татькова, розкопали апартаменти в Іспанії. І що? Він відкуповується і далі сидить, відпочиває. Татьков ніколи не займався бізнесом. Те ж саме можу сказати про Ємельянова. Я вже надав документи, які свідчать, що його розлучення з дружиною – фіктивне. І що? Приходить постійно новий прокурор і вся справа знову зникає. Я не бачив, чи вони беруть гроші, або не беруть. Але факти – річ уперта. Генпрокуратура п'ять років розслідувала їх махінації, де результат? У мене таке враження, що розслідують для того, щоб потім домовлятися з тими, по кому розслідують. Можливо, вже домовилися.

– Ви говорили, що слідство намагається рухатися по шляху, який нібито не веде до реального розкриття злочину. Але не знаєте чому. Якісь версії у вас є?

– Моя версія – вони вже не знають, як піти в іншу сторону від замовника. На мій погляд, його покривають. Другий момент – замовник розносить гроші. І третій момент – між замовником і Юсупом Абуєвим є ще один чоловік, якого можуть покривати.

– За вашими даними, замовник вбивства знаходиться в Україні?

– Так.

– Чому ж ви незручні замовнику настільки, що вас хочуть убити?

– Я заважаю певним людям, які хочуть позакривати свої кримінальні справи, розміри яких – десятки і навіть сотні томів. А я не готовий. Певні люди вважають, що гроші – це першорядне. А для мене на першому місці в житті – це порядність. Я заважаю їм закривати їхні кримінальні справи. І мова не про правоохоронців. Ті люди, які можуть це робити, закривають їх у будь-якому випадку. Їм навіть вигідніше, що я кажу все це публічно, завдяки цьому їм більше грошей несуть. Я володію певною інформацією, тому і незручний певним колам.

"Я вже вийшов на замовника, тільки мені зараз потрібно зібрати певні докази"

– Відразу ж після 1 грудня деякі ЗМІ публікували інформацію, що ваш Range Rover нібито фігурував у справі про фінансування тероризму на Донбасі. Прокоментуйте цю інформацію.

– А що тут коментувати? Знайдіть людей і підніміть дані. У певних співробітників СБУ була золота жила – придумувати сепаратизм, а потім цих людей наздоганяти і робити жебраками. Я з 2006 року живу в Києві. Весь цей час, скільки намагалися з мене зробити незрозуміло кого, я перебуваю тут. Скільки можна знущатися наді мною?

– За ці півроку були нові спроби все ж завершити розпочате?

– Кілька разів навколо мого будинку ходили люди незрозумілої зовнішності. Я фотографував, давав це все правоохоронцям. Донині намагаюся добитися відповіді, дізнатися, хто це. Мені спочатку намагалися розповісти, що це "ніхто". Потім намагалися розповісти, що це квартирні злодії. За моєю дружиною стежили. Відповідей – нуль.

– Чому ви знаходитеся в Україні – це зрозуміло. А чому дружина не поїхала за кордон?

– Було бажання відправити за кордон. Вона не готова. Каже, що для цього і існує сім'я, щоб бути разом у радості і в горі.

– Держохорона прикріплена до вас зараз?

– Ні, прикріплена тільки поліція міста Києва.

– За весь цей час жодного разу не знімали?

– Знімали. Була така ситуація: ми дізналися, що люди, причетні до вбивства, купили дуже серйозну зброю. І як тільки з'явилася ця інформація, на наступний же день зняли мою охорону. Тоді я сказав: "добре. Я нікуди не тікаю, ніде не ховаюся. Але ви повинні розуміти, що така-то людина, керівник, зняла охорону. Якщо мене вб'ють, потім задайте йому питання". Рівно після цього меседжу, мені повернули охорону. Можу додати, що неодноразово надходили погрози моєму адвокатові. Але він відмовився від охорони, тому що ці хлопці під час виконання своїх обов'язків просто грали днями в телефонах. Мого адвоката покалічать, а вони навіть не помітять.

Насправді, всі ставляться абияк, тому що їх це не стосується. Для мене це парадокс. У тексті підозри чорним по білому написано: в машині (в момент вбивства, – ред.) перебувало 3 людини, хоча насправді там було 4 людини. Там написано, що Соболєва ніхто не поранив. А де-факто куля пройшла у мене по потилиці. І цю підозру погоджує слідство, Офіс генерального прокурора. Значить люди глибоко в темі. Я можу сказати спасибі заступнику генпрокурора, він трохи видозмінив групу процесуальних керівників. І тепер хоча б можна спілкуватися з людьми, які розуміють, про що йдеться. А до цього ситуація була докорінно протилежна, люди просто були не в темі. Я дуже хотів би щоб пані Венедиктова (Ірина Венедиктова, – Генпрокурор України) дала вказівки своїм заступникам зробити спільну нараду. Я дуже хотів би надати президенту документи, де видно, як кілери займаються прийняттям і виконанням замовних убивств в нашій країні. Я хотів би попрацювати з нашими правоохоронцями або хоча б провести нараду, щоб всі побачили, хто чим займався ці п'ять місяців. Я б хотів задати питання Крищенку, чому він два місяці нічого не розглядав. Поставте йому питання. Я готовий надати документи.

– Ви сказали, що слідство саме визнає, що нічого не робить. Що, прямо так і кажуть?

– Дійсно, я одному слідчому поставив запитання місяць тому: "а чому ви Раєвим не займаєтеся, адже є цілий ряд фактів, які вказують на його можливу причетність до злочину?" У відповідь – тиша. Сьогодні я знову поставив те ж питання, мені зазначають: "ну, ми будемо ним займатися". Я запропонував їм почекати ще пару років, коли у нього (у Раєва, – ред.) вже не те, що телефонів не буде, він вичистить навіть в своїй голові все, що в нього було... А чому 4,5 місяці ви не могли запросити на допит тих людей, яких я називав? Слідство на сьогоднішній день не може дати мені щось, чого я не знаю. А я слідству готовий дати те, чого воно не знає. Але я вже двічі надавав їм інформацію. І що далі? Нічого. Є деякі речі, які мені навіть соромно говорити в слух...

– В Україні склалася тенденція, згідно з якою замовні вбивства практично не розслідуються. Як вважаєте – справа в безпорадності слідства, або ж у нас все настільки легко продається і купується?

– Назву другий варіант. Розумієте, не буває такого, що слідство абсолютно безпорадно. Хлопці, які там працюють, вони ж не вчора встали з-за парт і прийшли працювати в державні органи. Так, на мій погляд, сьогодні є досить великий кадровий голод. Але судячи з того, що я бачив останні п'ять місяців, можу з упевненістю сказати, що є досить багато високопрофесійних людей. Можливо, хтось зв'язує їм руки.

У мене є інформація по одному факту, яка точно буде паплюжити декого з їх співробітників. Але навіщо псувати людям життя? Це їх вибір, нехай вони живуть так, як вважають за потрібне. Значить я буду розслідувати так, як можу. Я з самого початку розумів, що найбільші помічники для мене – наші держструктури. А вже сьогодні розумію, що порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих. Я вам можу ще навести кілька прикладів, коли до мене приїжджали люди, у яких вбивали дітей, чоловіків і коли багато разів закривалися кримінальні справи. Фінал знаєте який? Люди просто збиралися разом з рештою членів сім'ї і виїжджали за кордон жити. Мені не раз говорили, що мене вб'ють і мені треба їхати. Але у мене відповідь одна – я нікуди не поїду з однієї простої причини. У мене тут синок похований.

– Ви говорите про порятунок потопаючих. Якщо ви будете і надалі проводити розслідування, ви нарешті можете вийти на безпосереднього замовника. Як ви вчините в цьому випадку?

– Я вже на нього вийшов, тільки мені зараз потрібно зібрати деякі докази. Але я з цими доказами не прийду до правоохоронців. Я зберу прес-конференцію, запрошу вас, запрошу багатьох ваших колег і покажу неспростовні докази. А ви вже дивіться. І важливо пам'ятати: всі платять податки в тій чи іншій мірі і за рахунок податків працюють в отримують зарплати  правоохоронні структури.

"Можете навіть не сумніватися, що в Україні працює професійна група кілерів"

– Ви обіцяли 2 млн грн за інформацію про замовника. Багато було дзвінків?

– В основному це були аферисти, нічого це не дало.

– Вашу справа застали вже два генпрокурори – Руслан Рябошапка і тепер ось Ірина Венедиктова. Ви відчули якусь різницю у їх роботі?

– Звичайно. Пан Рябошапка не знайшов час, щоб зустрітися, а пані Венедиктова знайшла. Інших відмінностей немає. Я вже чекаю місяць, щоб ми провели спільну нараду. Хоча прозвучала обіцянка провести через тиждень... Але я чекаю.

– Ви особисто з нею спілкуєтесь?

– Ні, у мене немає телефону генпрокурора.

– З дня вашого звернення до президента пройшло 4 дні. Хоч якась реакція була?

– Взагалі ніякої реакції, як і в перший раз.

– З чим ви це пов'язуєте?

– Не знаю. В Конституції у нас написано, що президент є її гарантом. Держава має нам гарантувати безпеку всередині країни. Так от я п'ять місяців прошу, щоб хтось почув. Не чують. Може, колись я достучусь... Коли моя черга дійде.

– У зверненні до президента ви написали, що можуть бути ще смерті. Що малося на увазі?

– Дивіться. Ось ви журналісти, ви кожен день дізнаєтеся інформацію, обробляєте її і передаєте людям. А якщо у людини професія кілера, то що вона повинна робити? Отримувати замовлення на вбивство і виконувати їх за гроші. Можете навіть не сумніватися, що в Україні працює професійна група кілерів, для яких замовлення на мене – далеко не єдине.