Олена Галкіна : Вихід з карантину при зростанні захворюваності: чому Росія ризикує

"Я думаю, що це рішення пов'язане з ризиком, який усвідомлює російське керівництво. І на цей ризик йде свідомо. Тому що ситуація в країні дуже болюча.

Ціни на нафту – значно нижчі, ніж ті, що прогнозувалися при розрахунку бюджету. Він розраховувався, виходячи з ціни більше 40 доларів за барель, а зараз це – близько 30. До того ж, ми бачили величезну волатильність (мінливість, коливання – прим. ред.). Не знаю, наскільки вона буде серйозною далі, але вже зрозуміло, що втрати російського бюджету від падіння цін на нафту навряд чи будуть компенсовані будь-яким способом.

При цьому важливо розуміти, що РФ сама прискорила ці процеси, вийшовши на початку березня з угоди ОПЕК+. Це була одна з трьох помилок російського керівництва, які й змушують приймати зараз ризиковані рішення виходу з карантину, незважаючи на зростання захворюваності.

Друга помилка – це пізнє оголошення карантину. Розвинені країни, в основному, оголошували карантин, коли число хворих доходило до 500. В Україні були прийняті превентивні карантинні заходи, які, я вважаю, відіграли колосальну роль у стримуванні епідемії.

Росія ж прийняла карантинні заходи лише в кінці березня, коли число хворих вже перевищувало тисячу. В результаті бачимо серйозне збільшення інфікованих. І на плато, згідно з офіційними даними, РФ так і не вийшла.

При цьому система не дуже якісного, але все ж масового тестування, дозволила російському керівництву сподіватися, що епідемія буде розвиватися, умовно кажучи, не по італійському (негативному) сценарію, а по німецькому (більш позитивному). Додаткової впевненості додає те, що в Туреччині, країнах Латинської Америки, Індії не сталося того негативного сценарію з великою кількістю захворілих і померлих, який ми спостерігали в деяких країнах Західної Європи і в США.

Відповідно, Кремль робить ставку на те, що такого і не станеться. І це, можливо, третя помилка в діях російського керівництва, яке веде країну до ризику зростання захворюваності.

Чому це робиться? Нагадаю, що в січні-лютому, навіть на початку березня, щосили розвивалася п'єса під назвою "Обнулення строків президента Путіна". Депутати прийняли закон, згідно з яким Путін може продовжувати залишатися президентом. Але відповідні внесення змін до Конституції, які набирають чинності тільки після того, як будуть підтримані на всенародному плебісциті. Тобто – якщо не проголосувати на референдумі, то в силу вони не вступлять.

Звичайно, можна переписати законодавство ще і ще раз. Але легітимність буде серйозно підірвано – і внутрішньо, і зовні. А, між тим, країна починає істотно хитатися через наслідки карантину. Економіка не працювала протягом півтора місяців. Це накладається на ціни на нафту. І тут може бути кумулятивний ефект.

Фахівці по регіональній економіці РФ підрахували, що регіони колосально втратять у результаті цієї кризи. Вона призведе до найбільшого дефіциту їх бюджетів за останні 20 років. Враховуючи, що саме регіони в РФ, як і в Україні, несуть на собі основний тягар боротьби з коронавірусом і його соціальними наслідками, перспективи дуже важкі. Плюс до цього – російське керівництво категорично відмовляється допомагати малому бізнесу. Якісь податкові пільги передбачені, але там досить складні процедури отримання. Далеко не всі підприємства зможуть отримати їх, на відміну від тотальної підтримки малого і середнього бізнесу в Європі та США.

Якась більш-менш відчутна допомога населенню прийшла лише днями, коли Путін оголосив, що всі сім'ї з дітьми отримають матеріальну підтримку. Але бюджет сімей з дітьми вже виснажений.

До того ж, треба розуміти, що російська економіка найчастіше – "сіра". У багатьох регіонах сильно розвинений неформальний сектор, неформальні трудові відносини. А при продовженні пробуксовки економіки в ряді сировинних, видобувних регіонів і регіонах бюджетозалежних, де розвинений неформальний сектор, утворюється вибухонебезпечна обстановка.

А тут ще ці поправки в Конституцію, які треба якось всенародно підтримати...

От і йде на ризик російське керівництво – запускаючи економіку, але при цьому абсолютно не розуміючи, як буде розвиватися эпідеміологічна ситуація, думаючи виключно про збереження влади, про її "транзит" від Путіна до Путіна.

Росія ризикує. До чого це їх приведе – сказати важко. Будемо спостерігати".