Олексій Гарань : Найбільш сумнівні дипломатичні досягнення у Зеленського – на російському напрямку

"Якщо говорити про основні зовнішньополітичні вектори України – євроатлантична евроінтеграція, а також відносини з Росією, то тут, виходячи з передвиборних установок Зеленського, не повинно було статися радикальних переорієнтацій. Більшість електорату "Слуги народу", насправді, підтримувала євроатлантичну інтеграцію. І в цілому цей вектор не піддавався сумніву з боку Зеленського і правлячої партії. Хоча деякі зміни в риториці насторожували. Глава МЗС Пристайко та віце-прем'єр з євроінтеграції Кулеба, які через якийсь час помінялися місцями, закликали не акцентувати на членстві в НАТО, в ЄС, надання Україні ПДЧ. Мовляв, це само собою зрозуміло. І не варто зараз говорити про те, чого ми найближчим часом не зможемо досягти. З одного боку, це вірно. З іншого – вносило в уми українців і наших західних партнерів певну дезорієнтацію. Виявилося, що тональність щодо геополітичної визначеності України може бути змінена.

Що стосується відносин з США, то на цьому напрямі Зеленський практично відразу зіткнувся зі справжнім викликом. Так чи інакше, він виявився втягнутий у внутрішньополітичний скандал Штатів (відома телефонна розмова з Трампом). В цілому з нього вдалося вийти без особливих втрат. Хоч заяви і тональність Зеленського під час розмови з Трампом викликали питання щодо позиції президента України стосовно наших європейських союзників – Франції та Німеччини. Адже Зеленський підтримав критику Трампа щодо нібито малої допомоги Україні з боку лідерів ЄС. І все ж, ще раз зазначу, що Зеленському в кінцевому рахунку вдалося вийти з цієї неприємної ситуації.

На російському напрямку, в контексті Донбасу і Криму, з боку нової української влади були різні сигнали – від сильних заяв, які викликали критику в Кремлі (наприклад, що СРСР несе відповідальність за розв'язання Другої світової війни), до заяв у стилі "яка різниця" (в рамах декомунізації), що дезорієнтувало українське суспільство. Зеленський зробив акцент на двосторонньому форматі переговорів з РФ. Тому самому форматі, в якому Україна при всіх президентах програвала. Так, йому вдалося звільнити частину українських заручників, моряків. Але, на думку ряду експертів, Україна при цьому пішла на надто великі поступки. А крім того погодилася на "розширену" формулу Штайнмайера: те, що має бути особливий спецзакон про вибори в ОРДЛО.

Ну, а підписання головою Офісу президента Андрієм Єрмаком 11 березня попередньої домовленості про створення в рамках переговорів у Мінську Консультативної ради, де поряд стояли підписи "повноважних представників" (!?) ОРДЛО – це і зовсім відхід від українських позицій.

Бачимо, що Зеленський намагається просунути вирішення проблеми врегулювання конфлікту на Донбасі. Чогось вдалося досягти (ті ж обміни, відкриття мосту в Станиці Луганській). Але в цілому наївні уявлення Зеленського в стилі "достатньо перестати стріляти", продемонструвати миролюбність – не спрацювали. Більше того – це погіршило українські переговорні позиції. Правда, останнім часом ми побачили, що українська делегація в ТКГ зробила ряд сильних заяв. Як це не дивно, але цілком у дусі Порошенко. Зазначалося, що повинні повернутися в українську власність "націоналізовані" підприємства на території ОРДЛО, яким слід відновити сплату податків до українського бюджету. Підкреслювалося, що Україна не буде вносити в Конституцію "особливий статус" ОРДЛО. Це – сильні заяви. І вони вселяють оптимізм, що попередні невиправдані поступки з боку України, з несхваленням зустрінуті українським суспільством і з нерозумінням – нашими західними союзниками, можна відіграти назад.

Але ситуації все ще залишається небезпечною. Пов'язано це з тим, що ключову роль у зовнішньополітичній діяльності відіграє нинішній "віце-президент" Андрій Єрмак. Він взяв на себе спочатку американський напрям, відтіснивши МЗС, що не призвело ні до чого хорошого. Потім підхопив і російський напрям. Десь його дії зміцнюють рейтинг Зеленського (як ті ж обміни утримуваними особами). А десь, навпаки, є явною поразкою України (як де-факто легітимація "повноважних представників" з "ЛДНР").

Погано, що МЗС у нас виявилосья відсунутим від ключової дипломатичної активності. Хоча позиція МЗС по Донбасу є спробою збалансувати негативний вплив Єрмака. Наскільки це буде успішним, залежить від самого Зеленського".