Артем Петренко : Бізнесу в Україні має стати вигідно будувати літаки, морські судна і створювати біотехнологічні продукти

"У багатьох країнах податкові пільги для корпорацій стикаються із запеклим опором політиків-популістів. В сучасній Україні подібні закиди можна чути навіть від цілком ліберальних експертів.

А ось японська еліта змогла захистити пільги для корпорацій від протиставлення їх добробуту робітників. Це можна пояснити тим, що власність була частково відокремлена від менеджменту компаній, який був більше стурбований майбутнім зростанням фірми, а не миттєвим розподілом прибутку. У свою чергу, зростання корпорацій позитивно впливало і на доходи населення.

Правлячий клас має не тільки переконати народ вкладати в майбутній розвиток, але й створити умови, коли він готовий відмовитися від популістських міражів. Він повинен зуміти єднатися та виконувати свої обіцянки. А з цим в Україні величезні проблеми.

Особливістю японських п'ятирічних і семирічних планів стало те, що планування розглядалася скоріше як спосіб проаналізувати помилки. Японія довела, що держава здатна змінити структуру економіки в прийнятні терміни. Держпрограми стали результатом консенсусу всіх основних бізнес-груп між собою і з населенням. І ці державні плани стали основою для бізнес-планування. Почалося широке субсидіювання експорту. На модернізацію підприємства отримували податкові пільги. Державні кошти широко виділялися на розвиток інфраструктури – доріг, портів і т. д.

Взагалі податкові стимули були лише частиною всіх дій влади та бізнесу. Але важливою частиною. В кінці 1950-х було кілька хвиль зменшення досить високого податку на прибуток. Провели підвищення норм амортизації, що насправді більш ефективно, ніж скорочення самої ставки податку на прибуток. У підсумку, за даними японського економіста Рютаро Комия, рівень витрат на дослідження в області засобів виробництва в обробній промисловості збільшився з 4,7% в 1957 році до 8,1% у 1960 році.

Ще один механізм – впровадження системи резервних фондів. Їх зміст був однаковий – переведення частини активів у категорію витрат для полегшення податкового тягаря. До кінця 60-х їх було понад 25 видів – по різним урядовим пріоритетам.

За словами Рютаро Комія, найважливішою стала "Система вирахування доходів від експорту" (1953), розроблена за зразком ФРН, яка також зменшила оподатковуваний прибуток. Система дала можливість експортним посередникам відрахувати зі свого прибутку 1% від вартості експортних операцій. Виробникам, які самі експортували свої товари, дозволялося відняти 3% від загальної виручки.

У 1957-му дозволили робити додаткові відрахування тим експортерам, які перевищили власні обсяги експорту минулого року на 150% (1,5% для дилерів; 4,5% для виробників; 7,5% для експортерів обладнання). У 1959 році корпорації отримали додаткову можливість списати 50% від доходу (не більше 50% від чистого доходу) від експорту технологій.

Згідно з дослідженням уряду Токіо, в 1974 році загальні податкові пільги склали 23,6% від фактично сплачених обсягів податку на прибуток. І японські товари стрімко завойовували ринки США і Західної Європи.

Підкреслю, що японський уряд в той період спиралося головним чином на серію "особливих" заходів, а не на загальне зниження податкових ставок. Японський економіст Сигето Цуру робить висновок, що в період прискореного економічного зростання, "податковий тягар на промислові корпорації Японії був легше, ніж в інших промислово розвинених країнах". За його даними, з точки зору частки у ВВП, у 1972 році податкові надходження в Японії становили 21,1%, порівняно з 45,7% у Норвегії, 36% у ФРН, 35,8% у Франції, 34,7% у Великобританії і 28,1% у США.

За даними Мінфіну України, з 2005 по 20015 рік цей показник у нашій країні коливався від 41,9 до 44,6%. Правда, в 2019 році з'явилася оцінка публічних економістів, що податкове навантаження у нас навіть нижче 30%. Це цілком можливо, якщо врахувати величезну частку тіньової економіки.

Не факт, що в Україні саме ці заходи будуть ефективні. Але в будь-якому випадку, важливо стимулювати саме складні виробництва, а не віддавати десятки мільярдів в рік ПДВ експортерам сировини. Бізнесу має стати набагато вигідніше будувати літаки, морські судна і створювати біотехнологічні продукти, ніж експортувати ліс, руду і зерно. Тільки заборонами питання не вирішити".