В'ячеслав Лихачов : Маневри Трампа на російському напрямі слід розуміти з урахуванням двох важливих обставин

Зараз світ бурхливо обговорює пропозицію президента США Дональда Трампа запросити на відкладений на вересень саміт "Великої сімки" (G7) не тільки її учасників, але і ряд інших країн, включаючи Росію. Керівництво Канади і Великобританії (члени G7, куди також входять Франція, Німеччина, Італія, Японія і США) вже заявили, що не дадуть РФ повернутися в "клуб", бо вона продовжує порушувати міжнародні правила і норми. Зокрема, мова йде про анексію українського Криму та окупацію частини Донбасу.

В'ячеслав Лихачов проаналізував ситуацію для порталу "Коментарі":

"Мені здається, що маневри Дональда Трампа слід розуміти з урахуванням двох важливих обставин.

По-перше, безумовно, основна проблема, яка турбує зараз Білий дім у короткостроковій перспективі – це осінні вибори. Чнний президент на тлі падіння рейтингу з-за не дуже вдалої, як вважають багато американців, політики в контексті епідемії COVID-19, шукає можливості для вигідного позиціонування в інших сферах. Одним з важливих елементів образу каденції Трампа є американський "національний егоїзм". При ньому Вашингтон поступово відмовляється від активної ролі у вирішенні світових проблем, щоб зосередитися на економічному розвитку і добробуті власних громадян, які більше не повинні помирати в незрозумілих війнах в країнах, які середньостатистичний американець і на карті не знайде... Виняток становить тільки арабо-ізраїльський трек, який багато в чому в Штатах слід розуміти виходячи з внутрішньополітичної порядку денного.

В цілому, ця стратегія передбачає розширення кола міжнародних акторів, з якими Америка взаємодіє для досягнення стійкого балансу в конфігурації сил на планеті. Заради стабілізації та економії власних сил і ресурсів, Вашингтон готовий підштовхувати афганську владу до переговорів з талібами, прощати Анкарі військово-технічне співробітництво з Кремлем і з легким серцем залишати колишніх союзників у Сирії на поталу тим же Туреччині та Росії. В цьому контексті рішення про запрошення тієї ж Росії, а також інших важливих з точки зору світового балансу сил країн лежить в руслі політики Білого дому останніх років.

По-друге, зрозуміло, що зміна формату зустрічі, перетворення групу семи на групу одинадцяти, обумовлена напругою відносно США і Китаю. Труднощі у відносинах двох країн, які почалися з "торгової війни", і поступово приймають характер все більш серйозного протистояння, розгортаються стрімко. Пандемія стала каталізатором зміни конфігурації сил на планеті, що все більше нагадує сьогодні "біполярний" світ часів Холодної війни. В цьому контексті США зацікавлені в посиленні своїх стратегічних позицій за рахунок запрошення в "клуб" таких країн, як Індія, Австралія та Південна Корея. І в цьому ж контексті запрошення Росії виглядає майже логічним.

Майже – тому що Росія більше 15 років була практично повноправним членом клубу. Її перестали запрошувати на зустрічі після окупації Криму (відзначимо, що раніше агресія щодо Грузії не призвела до перегляду позицій Москви в групі.)

Ще в минулому році, коли Дональд Трамп вперше озвучив ідею можливості участі Володимира Путіна в переговорах у форматі G8, Палата представників з рідкісною для нинішнього політичного розкладу одностайністю ("за" висловилося 339 конгресменів, і лише 71 – "проти") ухвалила резолюцію, що засуджує цю ініціативу. Конгресмени закликали всі країни, що входять в G7, виступити проти повернення Росії в клуб, "поки вона не припинить окупацію суверенній території України, включаючи Крим, і не припинить свої напади на демократичні держави у всьому світі".

Однак зрозуміло, що сьогодні в адміністрації Білого дому інші пріоритети. Російські ресурси вкрай важливі в майбутній економічній і політичній конфронтацію двох світових гігантів. Ізоляція з боку Заходу в останні роки призвела до нарощування обертів російсько-китайського співробітництва. Схоже, Вашингтон стурбований цим, і не виключено, що готовий зробити кроки назустріч Москві, щоб не допустити повного і остаточного залучення Росії в орбіту китайських інтересів.Схоже, в масштабі біполярного протистояння проблема окупації Криму перестає здаватися настільки принциповою, в усякому разі, для Вашингтона.

У перспективі повернення Росії в формат G7 +, Києву, мабуть, слід провести інтенсивні консультації з іншими учасниками групи. Звісно ж, що в першу чергу слід заручитися підтримкою Німеччини. Канцлер Ангела Меркель явно не готова скидати з рахунку таку "дрібницю", як повага до територіальної цілісності європейських держав. А вага Німеччини, що досить успішно справляється з пандемією, в Європі має тенденцію ще більше посилюватися.

У будь-якому випадку, Україна, безумовно, слід усвідомити нову глобальну геополітичну реальність, і чим швидше – тим краще".