Андрій Попов : День журналіста – святкувати чи відзначати?

В Україні журналістика – одна з найменш захищених професій. Багато хто ставиться до журналістів або як до обслуги, або як до апріорі ворожого середовища. А заяви своїх "ворогів" поліція розглядати не поспішає. По-своєму перешкоджають роботі і чиновники. Самі ж медійники роз'єднані і швидше готові підкинути дров у багаття, де спалюють газети конкуруючої редакції.

Однак я певен, що наші журналісти подолають конфлікти, коли відчують свою приналежність до єдиного цілого. "Журналістський сепаратизм" шкодить насамперед самим журналістам, які ніяк не можуть виступити єдиним фронтом за свої права. Щоб показати спільність інтересів видань будь-якої ідеології і профілю, ми з "Коментарями" запустили опитування "Захист українських медіа-2020: чи порушувалися твої права як журналіста?".

Під цією дещо громіздкою назвою ховається щира спроба помирити журналістів по всій країні, наочно показавши, як наші права порушуються. Просто декілька фактів в якості ілюстрації:

– в 2019 році Україна піднялася в рейтингу "Репортерів без кордонів" на 96-у позицію, розташувавшись якраз між Ліберією і Мавританією. Дуже красномовно. Одним з ключових успіхів назвали те, що "жодного журналіста в 2019 році вбито не було". Те, що для інших країн норма, для нас стало досягненням;

– у 2020 році, за інформацією генпрокурора, вже розслідується 400 справ про правопорушення проти журналістів. Як думаєте, скільки людей було покарано за напад на журналіста у цьому році? Жодного. Більш того, навіть в минулому році ніхто покараний не був. Тема вбивств стоїть окремо, але там теж, як можна здогадатися, ніхто не був покараний;

– за даними НСЖУ, щомісяця фіксується до 10 нападів на журналістів. Саме нападів, без урахування перешкоджання діяльності або інших порушень. Так от у період карантину ця цифра зросла майже до 20 випадків. Зростання очевидне. Та й нашим журналістам час від часу погрожують – деяким навіть публічно;

– вже співпрацюючи з "Коментарями", ми пережили рейдерську атаку на сервери, а також відчули на собі роботу "чорних ЅЕОшников" – це коли через сумнівні посилання свідомо намагаються знизити сайт у видачі Google. Ні у рейдерів, ні в ЅЕОшников поховати медіагрупу поки не вийшло, так як ми знаходимо варіанти для самозахисту. Але нюанс у тому, що заява, подана рік тому, де ми вказали (!) винних в атаці на сервера, так і не отримала хід, а поліція досі не може визначити персони винних...;

– цензура і самоценруза виходять на новий рівень. Політики і олігархи активно скуповують або "віджимають" видання, щоб журналісти перетворювалися на пропагандистів. Удар у спину" наносять влади, які при міністрі Бородянському відкрито і чесно вирішили ввести цензуру. Ідеологом того законопроекту був змінник Бородянського Ткаченко. Офіс президента, устами Кирила Тимошенка, також пропонує обмежити спілкування президента тільки з "пулом в 20-25 видань". Виходить, на думку президентської команди, інші медіа негідні задавати каверзні питання.

Так і живемо, причому подібним чином ситуація складається у більшості ЗМІ. Навіть у тих, які перебувають у власності і "під парасолькою" олігархів. Від атак і порушення прав не застрахований ніхто. І якщо з журналістом щось трапляється, то він йде не до олігарха, якому журналіст байдужий (завжди можна знайти заміну, адже так?), а звертається за підтримкою до своїх колег. І, на жаль, часто не знаходить її. Ми з редакцією "Коментарів" хочемо цю ситуацію виправити. День журналіста – це хороший привід згадати про свої права, і хоча б на час забути про розбіжності і чвари.

Закликаю всіх журналістів, як штатних, так і позаштатних – проголосувати в нашому опитуванні. Чим більше наших колег візьмуть в ньому участь, тим сильніше стане голос нашої "гільдії". І, можливо, це змусить когось із можновладців переглянути своє ставлення до ЗМІ, але головне – зробить наше співтовариство більш єдиним. Адже перед спільною загрозою люди завжди об'єднуються, а загроза зараз велика.