Валентин Якушик : Україна має дві стратегії реагування на американські процеси

"Цей серйозний загальнополітичний і одночасно з цим досить дрібний особистий, чисто егоїстичний "болтоновський" сюжет ("Дональд Трамп використав свої можливості, щоб добитися від влади України розслідування стосовно свого політичного суперника Джозефа Байдена") логічно вписується в канву двох паралельних процесів, лише частково пов'язаних між собою.

Перший з них – інформаційні та інші "бої без правил" двох основних сил в сучасній американській політичній та економічній еліті:

а) глобалістів-неолібералів, транснаціональних фінансових спекулянтів;

б) націоналістів, патріотів, представників реального сектору економіки, схильних до деяких елементів стратегії ізоляціонізму.

При цьому в кожній з цих сил є представники тих чи інших верств і сегментів "глибинного держави" ("Deep State") – спецслужб та інших силових структур, різних компонентів державного апарату.

Другий процес – це геополітичне протистояння навколо України і пов'язане з цим активне регулювання Глобальних Заходом внутрішньополітичного та внутрішньоекономічного життя в Україні. Звичайно ж, жодна з основних політичних і цивілізаційних сил у США не відчуває особливого сентименту щодо України, яка є для них просто "розмінною монетою в геополітичних іграх. І "полем чудес", з якого можна "збирати урожай", на якому при вдалому збігу обставин можна "стригти купони", але при несприятливій кон'юнктурі можна і отримати серйозні неприємності.

При цьому все відбувається в умовах наближення президентських виборів у США, на яких можлива нова перемога Дональда Трампа. Це фактичне початок кінця світової гегемонії транснаціонального спекулятивного фінансового капіталу. Тому в хід йдуть будь-які прийоми і методи політичної боротьби.

Джон Болтон своїм низьким вчинком (особливо для колишнього державного службовця такого рангу) намагається звести особисті рахунки з президентом Трампом, який не оцінив "таланти" амбітного і екстравагантного чиновника. Ще він намагається підіграти нинішньої верхівці Демократичної партії США, яку в даному випадку, як і в багатьох подібних ситуаціях, не цікавить суть справи, а лише формальні зовнішні процесуальні аспекти.

Для нас же, українців, у всій цій комплексній історії, з урахуванням даних "плівок Андрія Деркача" та інших джерел інформації про дрібні і великі "витівки" сімейства Байденов в Україні (що діяли в зв'язці як з колишніми топ-чиновниками режиму Януковича, так і з вищим керівництвом постреволюційного режиму картельної змови БПП - "Народного фронту"), є дві основні стратегії.

Перша – "позиція страуса", до якої президента Зеленського настійно підштовхують його радники і приховані від широкої публіки члени його "регентської Ради" (або "Клубу друзів Зеленського"), підконтрольні демократам-глобалісьам. Суть її – робити вигляд, що Україна не хоче втручатися у внутрішні справи США. При цьому перешкоджаючи розслідування будь-яких аморальних і протизаконних дій з боку політичних і державних діячів з колишньої (обамівсько-байденовської) адміністрації США і безпосередньо пов'язаних з нею осіб та бізнес-структур.

Друга стратегія – прямо не солідаризуватися з жодною зі сторін політичного протистояння в США, а діяти відповідно до Конституції України та інших демократичних нормам матеріального і процесуального права країни, відповідно до принципу невідворотності покарання за правопорушення. Зрештою, нам, громадянам України, вирішувати, чи стане наша країна дійсно правовою державою!"