Дмитро Чернов : В період «всесвітньої паузи» я з друзями влаштовував онлайн-подорожі по всьому світу

Коли поповзли чутки про те, що введуть карантин, я сприйняв їх з посмішкою і іронією. Ну, кому це треба, вигідно і резонно? За моє життя - це (карантин, - ред.) Перший випадок всесвітньої паузи та ізоляції. Після того, як це все-таки сталося, я трохи здувся. Адже мій графік і темп роботи дуже були динамічні. І раптом зупинка, причому різка. Відчаю не було, швидше нерозуміння ситуації.

"Під час карантину мені вдалося зробити генеральне прибирання всередині себе"

Виходити із зони комфорту іноді корисно. Не можу сказати, що пандемія вивела мене з рівноваги, так, вона принесла якусь схожість в днях - щоденний "день бабака", але це на перших порах, а потім я взявся за справи, до яких в звичайні дні не доходили руки, через відсутність часу. Перечитав те, що хотів, переглянув кіно, як художнє так і документальне, отримав насолоду від улюблених мультиків, передумав різних думок, провів з собою самоаналіз. І, як мені здається, зробив генеральне внутрішнє прибирання в собі. Після довгих роздумів мені прийшла думка. Згадав, що у мене багато друзів живе по світу. А що вийде, якщо за їх допомоги влаштовувати онлайн-подорожі в умовах карантину? І взявся я за втілення таких ідей. Вийшло класно – цілих 9 випусків, погуляли по порожніх вулицях Парижа, Італії, Барселони Нью-Йорка, Єрусалима, Пекіна, побували в дивовижно гарних місцях України, порівняли їх зі Швейцарськими Альпами. Люди потім дякували за подібні онлайн-екскурсії.

"Якщо ти на щось не можеш вплинути, залиш це простору - він все розрулить краще тебе"

Я не виняток, і теж позбувся звичного заробітку під час вимушеного карантину. Кіноіндустрія призупинила своє виробництво, театри закрили. Але, так як я працюю в Національному, гроші, що знаходяться в простої, були передбачені для виплат. І за це спасибі. Хоча декілька "халтур" в умовах карантину я мав. У мене є певний девіз, якого я намагаюся дотримуватися - якщо ти на щось не можеш вплинути, залиш це простору, він все розрулить краще тебе.

Мені було чим зайнятися. Я влаштовував онлайн-подорожі, цікаво було дізнатися, як люди живуть в карантині в інших країнах, ну і побувати в туристичних Мекках, які абсолютно порожні - справжній ексклюзив. Іноді, з відомими колегами та друзями влаштовували прямі ефіри на різні теми, щось готували, співали пісні, жартували, відповідали на запитання. Наприклад, на день театру, 27 березня ми з другом Ренатом Сеттаровим придумали флешмоб, зателефонували більш ніж 70 відомим українським акторами театру і кіно і попросили записати будь-яку емоцію в 5 секунд, після чого змонтували відео і таким чином привітали один одного і наших глядачів зі святом театру, вийшло круто. А ще з трьома моїми колегами створили онлайн-фільм, про який поки що не буду говорити, їм зацікавилися пару продюсерів, можливо незабаром ви особисто його побачите.

"Проблема є - людина її творець"

До цієї біди, як виявилося, не тільки наша влада не готова, а й лідери, медицина інших країн. Для мене ясно одне - проблема є, вона точно не з неба впала, людина її творець. Для чого? Багато думок є. Але щось в цій ситуації є і позитивне. Діти стали частіше бачитися з батьками, земля зітхнула свіжим повітрям і природа очистилася, кажуть, птиці голосніше заспівали, а деякі люди нарешті  оцінили красу гір, в яких жили, але через повсякденну рутину не помічали їх роками. Пом'якшення карантинних заходів - це добре, але турбота і повага до оточуючих ще краще, а їх явно не вистачає в сучасному світі.

Після карантину, я б залишив дотримання дистанції в 1,5 м з деякими людьми (посміхається, - ред.). Щоб я зробив в першу чергу? Як затятий фанат пересувань по світу, відвідав би нову країну, загубився б в новому місті.

Розмовляв

Віталій Розкаряка