Олександр Гаврутенко : Ігрова діяльність несе для суспільства виключно витрати

"У мене немає претензій до тексту проекту закону – це лише один з варіантів моделі грального бізнесу і способу його регулювання. Будь-яка інша модель була б не краще і не гірше.

Найгіршим варіантом була б відсутність якого-небудь особливого регулювання, найкращим – повна заборона такого виду діяльності та підвищення відповідальності за відповідні порушення.

Єдина моя претензія – це те, чим ініціатори обґрунтовують прийняття цього закону. А саме, що в результаті буде створено "додаткові можливості для держбюджету отримувати мільярди гривень, а країні – робочі місця та інвестиції". Тут явне нерозуміння того, що ігрова діяльність від початку і до кінця несе для суспільства виключно витрати, є в продуктивному, культурному, освітньому плані марною, а іноді і дуже часто шкідницькою. І незначний розподіл відповідних коштів через бюджет абсолютно не покриє весь той обсяг ресурсів, витрачених на організацію азартних ігор. У тому числі – трудових і інвестиційних, які суспільство могло б задіяти в інших корисних сферах.

Достатньо було б сказати, що регулювання ігрової діяльності – це лише і тільки необхідність приведення стихійної, корупційної (а тому – неконкурентної) галузі у законне, зрозуміле для всіх учасників поле – зі справедливими та ефективними механізмами мінімізації і компенсації суспільству шкоди".