Ігор Забудський : Український театр змінюють конкуренція і карантин

"Тепер театр не є інструментом пропаганди, як це було за радянських часів. І я думаю, що він все ще шукає себе в ментальності українців.

Наш глядач у своїх поглядах є доволі консервативним, хоча це не заважає йому тягнутися до сучасного театру. А після Революції Гідності в Україні зародилося багато приватних театрів, які наразі ведуть конкуренцію з державними за фінансування та інфраструктуру. Приватним я б сказав, в цьому плані простіше: вони більш незалежні у своїй діяльності та у своїх роботах. А що особливо мене тішить, що вони беруть нові стандарти, які встановлюються світом, тобто відбувається зміна театральних поколінь.

Розвивається гендерна рівність, з’являється багато нових режисерок – жінок. Та й сам театр приміряє на себе нові форми.

Після подій на Майдані зміни в культурній сфері не до кінця прижилися. А 2020 рік з коронавірусом вносить нові правила гри. І виходить, що карантин забрав найактивнішу частину театрального сезону.

Театри зачиняються одні з перших - і тут більше щастить державним, хто фінансується державними органами. Є мізерний шанс хоча б виплачувати заробітну плату. Але прожити на 1700 грн на місяць - в умовах карантину це взагалі реально? Це ж навіть не мінімальна заробітна плата.

Попри це все, театри змогли знайти вихід, як залишитися зі своїм глядачем. Я от нещодавно цікавився наскільки була популярною театральна онлайн-діяльність під час карантину. Так деякі вистави збирали по 5 мільйонів переглядів у мережі! Тобто, українці тягнуться до театру - це не може не тішити.

Є зміни у фінансуванні - уряд виділив декілька мільярдів на підтримку культурної сфери, це вже краще, ніж нічого.

Хотілось би ще більшої появи медіакритичних видань - саме по театру. Не вистачає їх і на англомовному сегменті, де український театр має мати свій інформаційний простір. В нас же багато гастроль за кордоном - і хочеться, щоб світ більше писав і знав про нас".