Сергій Дойко : Дещо про особливості виборів-2020

"Цього року, відверто кажучи, місцеві вибори з точки зору медійної активності кандидатів були дещо специфічними. Цього разу кандидати у місцеві депутати зробили головний акцент не так на активність у традиційних ЗМІ, як на максимальну присутність у соціальних мережах та безпосередню зустріч з виборцями у дворах. І це спрацювало значно краще, аніж уявлялося, мабуть, самими ж кандидатами у депутати ще на початку кампанії.

Хотів би відзначити кілька особливостей цих виборів.

Як і на минулих місцевих, 2015-го року, мала місце прив’язка кандидатів до певної політичної партії. Для місцевих виборів, на мою думку, це дещо дивно. Місцеві органи влади покликані вирішувати суто господарські питання, аж ніяк не політичні. В результаті цього року толкові і дійсно професійні кандидати не пройшли до місцевих рад, бо, напевно, "помилилися" у виборі партії. А партія, відповідно, не подолала прохідний бар’єр і ефективний кандидат не пройшов до місцевої ради. Краще від цього виборцю? Думаю, що точно – ні.

Багато хто з ще чинних депутатів тієї ж таки Київради на ці вибори просто не пішли. Не тому, що не відчували в собі сил або бажання. Причин було дві. Або незгода з формуванням списку партії, де окремі кандидати раптом (з цікавих причин) опинилися доволі високо у списку цієї партії на тому чи іншому виборчому окрузі. Або незгода з тим, що в списках кандидатів подекуди з’являлися прізвища людей, які до цієї партії ніколи не мали безпосереднього відношення. Були в списках і деякі майже одіозні особистості, які, знову ж таки, якимось дивним чином перебігли з інших політсил - і були прийняті до лав партії, до якої вони ніколи не належали безпосередньо.

Якщо брати, наприклад, Київську міську раду, то в наступній не буде фракції націоналістів. І хоч вони самі кажуть, що без них Київрада буде "Київсовєтом", тим не менше - націоналістичні партії цього року не пройшли. Причина? Нехай самі проаналізують: чому з лав деяких подібних партій (фракцій) свого часу пішли далеко не останні її члени; чому часто екстремальна опозиційність не спрацьовує в очах виборців (не голосування за бюджет міста, за програму соціально-економічного розвитку, за цільові програми тощо). Тобто, представникам цих політичних сил варто якось сісти зручненько, проаналізувати ситуацію і свою роль в нинішніх умовах й за нинішнього вибору нинішнього виборця.

Ну, і при всій повазі до ролі і сили ЗМІ, при всьому розумінні, що ресурси в нашому житті можуть якщо не все, то досить немало, деякі політичні команди (як то "Перемога Пальчевського") до Київської міської ради не потрапили ані єдиним депутатом. Парадоксально? Дивно? Шок? Фіаско? Можливо. Але виборець проголосував так, як проголосував. Наступного разу подібним командам варто не гребувати залученням до кампанії професійних (!) радників і не варто недооцінювати роль антиреклами та компромату. Не варто наступного разу й занадто довіряти деяким соціологам (при всій повазі до соціологів, як таких).

Єдине тепер питання: наскільки новообрані депутати місцевих ради розуміють, що їм доведеться займатися цілком прикладними питаннями місцевої життєдіяльності. Не НАТО, КСУ, ТКГ, МВФ, ВТО, ПАРЄ чи щось подібне! А – мости, дахи, розв’язки, люки, колектори, БСА, "Енергія", забудови, ошукані інвестори, зелені зони, МАФи тощо. А це, повірте, досить специфічні питання, в них реально потрібно розбиратися, а не просто з трибун виголошувати красиві промови ні про що.

Наскільки новообрані депутати дійсно розуміли куди і на яку саме тематику вони йдуть – покажуть перші ж засідання сесій новообраних місцевих рад. А також ухвалення місцевих бюджетів і переліку питань, на вирішення яких нові депутати закладуть найбільші витрати.

Лише якість місцевих бюджетів і реальне розуміння місцевої проблематики дасть виборцю відчути і зрозуміти – чи помилився він, чи ні. Чекати не так і довго залишилось".