Михайло Подоляк : Демократія, емоції і фейки - про комунікацію влади і суспільства в Україні

"Я б запропонував подивитися на це відразу з декількох сторін - з боку суспільства, з боку влади і з боку медійного співтовариства.

Суспільство зацікавлене в тому, щоб отримувати якомога більше правдивої інформації по будь-якій проблемі. Це можливо тільки при наявності дійсно відкритої і демократичної дискусії, яка передбачає зіткнення думок. У нас чомусь вважається, що ідеальна інформаційна ситуація - це тиша і спокій. Але що таке спокій? Це відсутність зіткнення думок, це комунікаційний штиль - без дискусій, без скандалів. Так не буває в демократіях.

З боку влади найголовніше - щоб демократичним характером України не користувалися проти України. У нас же це дуже поширене - досить щось вкинути з посиланням на "джерело", і яким би не було диким і неправдоподібним це повідомлення - його можуть рознести по сотням ЗМІ. Для країни в цілому - це завжди комунікаційний провал. Особливо в тих випадках, коли наші медіа втемну використовують заінтересанти з держави-агресора.

А ось з боку медійного співтовариства ситуація трохи складніше. Характер сучасної медійної культури вимагає емоціоналізації повідомлень, постійного збільшення градусу в оцінках, помітності заголовків і різкості висновків. Інакше аудиторія перестане помічати медіа. Ті, хто практикує стриманість і більш зважений підхід до подачі і перевірці повідомлень, отримують в рази меншу аудиторію. До чого це призводить? До того, що навіть об'єктивно хороші або нейтральні кроки влади в інтерпретація подаються негативно і з скандалізацією. Чи провал це для влади? Якщо дивитися на медіа як на те, що треба підпорядкувати і контролювати, то так - це провал. Але якщо дивитися по-іншому - демократично, як ми і робимо, то такий характер медійної культури просто потрібно враховувати в роботі.

Таким чином, можна зробити кілька висновків. У всіх демократичний державах комунікація між владою і суспільством, всередині суспільства і між владою і окремими групами в суспільстві завжди дуже бурхлива. У наш час ще й особливо сильно наповнюється емоціями. В таких умовах завжди буде непорозуміння, протиріччя і гонка за сенсаційністю. Єдине, що може зробити ситуацію трохи розумніше, це політика "єдиного голосу" для представників влади і обов'язкова практика фактчекінга для журналістів. Якщо навчимося цьому, збережемо демократичний характер суспільства, але при цьому і зменшимо кількість фейків і самоїдства, яким, на жаль, славиться наше комунікаційне середовище".