Сергій Томіленко : Безкарність в українських реаліях провокує сафарі на журналістів

Кожні п’ять днів в Україні трапляється інцидент проти журналістів. На них кидаються з кулаками, б’ють у прямому ефірі, перешкоджають зйомці, цькують у соцмережах, підпалюють редакції… Підігріває нападників впевненість у власній безкарності.

За даними моніторингу "Індекс фізичної безпеки журналістів України", який НСЖУ проводить спільно з партнерськими громадськими організаціями, в 2020 році було зареєстровано 77  випадків агресії проти працівників мас-медіа. На жаль, людям бракує розуміння суті професії журналіста й важливості місії, яку він виконує. Відтак свідоме залякування, грубе перешкоджання професійній діяльності – чинники, які роблять професію журналіста однією з найбільш небезпечних. Такий стан справ глибоко непокоїть Спілку та наших міжнародних партнерів. Ішлося про це й під час парламентських слухань з питань фізичної безпеки журналістів (у 2019 році) та минулорічних громадських слухань в НСЖУ.

Та найбільший злочин – убивство наших колег. До відомих усім прізвищ Георгія Гонгадзе та Павла Шеремета у 2019 році додалося ще одне – журналіста-розслідувача з Черкас Вадима Комарова. У травні позаминулого року його побили. Згодом, не приходячи до тями, він помер.

Ми вимагаємо від правоохоронців якісного розслідування цього вбивства, яке стало одним із найрезонансніших злочинів не лише в Україні, а й у Європі у 2019 році. Для досягнення мети важливо не лише залучити найкращих фахівців – потрібна політична воля перших осіб держави. А вона, на жаль, відсутня. Немає належних зусиль, належних експертиз, належного бажання.

Недарма звіт американського комітету захисту журналістів, оприлюднений до першої річниці вбивства Павла Шеремета, називався "Відмова від правосуддя".

Ми закликаємо поважати нашу професію, надзвичайно важливу для суспільства. Наражаючи себе на небезпеку, журналісти працюють і в будні, і в свята. Вони висвітлюють життя в умовах збройного конфлікту й пандемії, передають обставини резонансних подій та шукають відповіді на запитання, які становлять суспільний інтерес. Водночас держава не може гарантувати захист їхнього права на безпеку. Українські реалії перетворюються на сафарі на журналістів. Дешевше побити людину і сплатити штраф, ніж викорінити проблему.

Додають оливи у вогонь реформи, які медійникам нав’язують народні депутати. На моє переконання, новий закон про медіа цілеспрямовано створюватиме проблеми для ЗМІ, а відсутність культури дискусії може суттєво вплинути на стан свободи слова в Україні.

Тому ключове наше гасло до влади (політиків) незмінне: Зупиніть безкарність негайно!

Журналісти – важливі!