Іван Ліптуга : Що не так зі змінами в закон України "Про туризм"

Дійсно, 29 квітня депутати ухвалили в першому читанні проєкт Закону 4162, який був урочисто презентований депутатом від СН Дмитром Нальотовим ще в жовтні минулого року. Національна туристична організація України відразу проаналізувала цей проєкт і виклала детальну порівняльну таблицю на своєму сайті

http://www.ntoukraine.org/assets/files/NTOU_LawComparison2020.pdf

Наш аналіз показав, що пропонована нова редакція – не зовсім нова. Всього в проєкті 39 статей, понад 30% відсотків з яких дослівно повторюють статті з діючої редакції галузевого закону, ще 30% статей запозичені з попередньої редакції, розробленої Департаментом туризму та курортів Мінекономрозвитку, і решта сформульована розробниками.

Ми неодноразово звертали увагу на суттєві недоліки запропонованої редакції, які треба було доопрацювати до винесення проєкту на голосування ВР, але до сьогодні редакція залишилась без змін.

Дивує, що законопроєкт не враховує положень директиви ЄС 2302/2015 щодо пакетних турів, що стане грубим не виконанням зобов’язань за Угодою про асоціацію Україна-ЄС в контексті туризму та стримуватиме інтеграцію національного туристичного продукту на європейський ринок.

По-друге, в законопроекті взагалі відсутні норми щодо стандартизації туристичних послуг та об’єктів інфраструктури, а також мотиваційні заходи для впровадження міжнародних/європейських стандартів суб’єктами туристичної діяльності, що призведе до погіршення рівня безпеки і якості надаваних послуг. Варто відмітити, що в Україні на сьогодні діє понад 40 державних стандартів, більшість з яких гармонізовані з міжнародними стандартами ISO.

Найбільше турбує майбутнє туроператорів. Визначений законопроектом розмір фінансового забезпечення туроператорської діяльності на рівні 10% від щорічного обсягу продажів є високим та необґрунтованим. Відповідні фінрозрахунки відсутні. Думаю, що реакція туроператорів, на яких продовжує негативно впливати пандемія, не змусить себе довго чекати. Також ініціатором законопроєкту не визначено мінімальний розмір фінзабезпечення, що сприятиме зростанню тінізації ринку, вчиненню шахрайських дій недобросовісними туроператорами, які намагатимуться штучно занизити реальні обсяги продажів, щоб уникнути виконання зобов’язань взятих на себе перед туристами.

Без сумніву сфера туризму потребує нових ефективних механізмів регулювання. Однак, запропонований законопроєктом механізм держрегулювання туристичноі діяльності нам видається недосконалим, поверхневим та суперечливим.  Це стосується як виходу на ринок, так і контролю за суб’єктами туристичної діяльності – туроператорами, турагентами, гідами, готелями та індивідуальними закладами розміщення. Запропоновані заходи держнагляду (контролю) потребують доопрацювання, розширення видів адмінвідповідальності та визначення органів контролю на рівні КУпАП.

На фоні запропонованого  сумнівно-ефективного регулювання доцільно передбачити належні засади для саморегулювання сфери. Нажаль законопроєкт їх не містить. Не визначено критерії для набуття громадськими об’єднаннями статусу СРО. Відсутній перелік функцій держави, що можуть делегуватися  СРО, не визначено, яким органом влади такі функції делегуються, на яких підставах та на який строк.

Не тішу себе надією, що правки, які  будуть внесені протягом двох тижнів до другого читання концептуально змінять законопроєкт.