Олена Мошенець : Україні потрібно не «поза», а «в» НАТО

Цілком логічно, що на позачерговому засіданні парламенту, яке відбулось у середу, 8 вересня, проєкт постанови № 5380 "Про Звернення Верховної Ради України до Конгресу Сполучених Штатів Америки щодо надання Україні двостороннього статусу основного союзника Сполучених Штатів Америки поза НАТО (MNNA)" не набрав необхідної кількості голосів для ухвалення.

Статус MNNA – це для країн, які не планують чи не можуть вступити до НАТО. За майже 20 років існування такого інституту, як "основний союзник поза НАТО", цей статус дістало 16 країн, серед яких Таїланд, Філіппіни, Бахрейн, Афганістан. Чи дуже допоміг останньому статус MNNA у безпековому плані? Нічого дивного, бо він не надає "основному союзнику поза НАТО" безпекових гарантій, які закладені в п’ятій статті Вашингтонського договору щодо створення Північноатлантичного Альянсу.

Тож наше завдання — не декларації, а справжня безпека.

Щонайменше п’ять аргументів, чому MNNA — це не для України:

1. Такий статус не надає безпекових гарантій жодній країні.

2. Україна вже чітко визначилася, що ми маємо бути в НАТО: курс на євроатлантичну інтеграцію та членство в НАТО закріплено в Конституції України.

3. Ті, хто виступає проти приєднання України до НАТО, у разі надання нам статусу MNNA зможуть сказати: "Україна сама відмовилася йти до Північноатлантичного Альянсу".

4. Такі звернення парламенту взагалі можуть нашкодити євроатлантичній інтеграції нашої країни.

5. І нарешті, на тлі нещодавнього візиту української делегації до США та укладених там домовленостей – статус MNNA видається логічною хибою. Хоча б тому, що міністри оборони України та США у Вашингтоні в присутності президента Володимира Зеленського підписали Рамкову угоду щодо стратегічних основ оборонного партнерства між Міноборони України та Міноборони США. Ця угода дає більше можливостей для співпраці з НАТО у сфері оборони, ніж MNNA.

Зазначу, що у 2017 році Верховна Рада України VIII минулого скликання вже голосувала за звернення до США з проханням укласти з Україною двосторонню оборонну угоду та надати Україні статус основного союзника поза НАТО. Тоді цього статусу Україні так і не надали, а сьогодні він не на часі: ми і прагнемо, і вже маємо значно більше.