Олексій Гончаренко : Росія брязкає зброєю і вимагає "поговорити". Що потрібно робити Україні?

У Міністерстві закордонних справ Росії заявили, що направили Україні, Франції та Німеччині пропозицію про "нормандську зустріч".

Несподівана заява РФ, особливо на тлі того, що вони весь час говорили про неможливість та безглуздість "нормандських переговорів"... Чому Кремль передумав і чого варто очікувати?

Ми бачимо, що паралельно із цією заявою Росія перекидає зброю до наших кордонів. The Washington Post днями опублікувала статтю, де йдеться про військову активізацію РФ у бік України.

І не варто забувати, що разом із цим "Північний потік-2" проходить сертифікацію, і Путін дуже хоче пограти в демократа і показати, що насправді Росія нібито готова до переговорів.

Але в цьому питанні є ще позиція США – і можливе запровадження санкцій проти "Північного потоку-2", що не дозволить йому фізично заробити. Зараз у Конгресі США точаться дискусії з цього приводу, звучать заклики до нових санкцій.

Але Росія не кличе США за стіл переговорів, а хоче переконати європейців у своїй "ліберальності" та бажанні домовиться.

Кремль, тобто Путін, боїться США, панічно заперечуючи їхню роль у контексті будь-яких переговорів. Але ми розуміємо, що переговори в тому вигляді, як хоче Кремль, виглядають як звичайнісінький шантаж. Путін любить підвищувати ставки, а потім нав'язувати контакти та зустрічі, вже виходячи зі своєї позиції.

Російське небажання бачити американців за столом переговорів – із тієї самої опери. Путіну потрібна слабка Україна, без зовнішніх партнерів. Але йому настав час змиритися з тим, що Вашингтон вже давно наш найважливіший союзник. І я в цьому особисто переконався під час нещодавнього візиту до США з українською делегацією.

І тут раптом Кремль пішов на "поступки", пропонуючи провести зустріч. Україна має підійти до ймовірних переговорів зі стійкістю та прагматизмом. Не варто чекати на поступки від Росії. Швидше навпаки, бути готовими до нових маніпуляцій з її боку. Путін точно не схаменувся і не здаватиме свої позиції.

Наш супротивник застарів і застряг десь у минулому столітті, нав'язуючи право сили світу, що давно змінився. Але політика – це вміння домовитись, а не залякати когось. Тим більше - ми давно не боїмося.