КОЗИР Сергій: ХОЛОДНО — ГАРЯЧЕ: ЗИМОВА НЕРІВНІСТЬ ВПО

У дитячій грі «холодно — гаряче» все просто: чим ближче до схованого предмета, тим «теплішою» стає підказка. У п’яту зиму повномасштабної війни від реальності вже не сховаєшся.

Одна родина може зустріти морози в новому модульному містечку з автономним опаленням і резервним живленням, інша — у старому гуртожитку, де тривале відключення електрики означає проблеми одразу з теплом, водою й ліфтом.

Формально всі ці люди мають однаковий статус. Але зимова безпека — різна.

І саме цієї різниці майже не видно в загальних відсотках готовності країни до опалювального сезону. 

Разом. Але де саме?

Ця зима стане одним із найскладніших випробувань для всієї країни, а особливо — для найбільш вразливих категорій наших громадян. Саме тому не час гратися у звичні дорослі ігри у високих кабінетах — ховати реальність за красивими звітами й середніми відсотками готовності.

Станом на початок серпня готовність житлового фонду до опалювального сезону оцінювалася у 58%, соціальної сфери — у 62,7%, резервне живлення покривало 75,6% визначеної потреби. Але окремого публічного зрізу для місць проживання ВПО — гуртожитків, МТП, модульних містечок — фактично немає.

Тож за загальними показниками неможливо зрозуміти, чи готові вони до зими краще за середній рівень по країні, чи значно гірше.

Позначка «опалення є» не відповідає на питання, чи залишиться тепло після тривалого знеструмлення. Наявність генератора нічого не говорить про його потужність, запас пального та здатність забезпечити роботу котельні, насосів і освітлення. А справний ліфт перестає бути перевагою для маломобільної людини тієї миті, коли зникає електрика.

Тобто готовність до зими — це не одна галочка навпроти адреси.

Одна категорія — три реальності

Наскільки різною може бути зимова готовність навіть у межах однієї категорії житла для ВПО, добре показують конкретні моніторингові перевірки.

У модульному містечку в Бородянці, де мешкають 235 переселенців, є опалення, водопостачання та чотири генератори; за інформацією адміністрації, об’єкт віднесений до критичної інфраструктури.

У гуртожитку Харківського педагогічного університету проживають 99 ВПО, серед них 63 людини пенсійного віку та п’ятеро людей з інвалідністю. Опалення і вода централізовані, але альтернативних джерел електро- та теплопостачання немає; під час моніторингу також фіксували проблеми з електропроводкою та роботою ліфта.

У гуртожитку Почаївського професійного училища є власна котельня і генератор, однак будівля залишається непристосованою для безперешкодного доступу людей з інвалідністю.

У статистиці всі три об’єкти можуть проходити як місця тимчасового проживання ВПО. Але їхня готовність до однієї й тієї самої зими очевидно різна.

Одна категорія житла ще не означає однакового рівня безпеки.

П’ять вимірів однієї зими

Досвіду попередніх зим уже достатньо, щоб розуміти: зимова вразливість вимірюється не лише температурою повітря. Для ВПО вона має щонайменше п’ять вимірів — тепло, електрика, вода, фінансова спроможність і мобільність.

Перший — тепло. Важливо не лише те, чи працює система опалення на момент перевірки, а й наскільки вона залежить від електрики, централізованих мереж і зовнішнього постачання палива.

Другий — електрика. Резервне живлення країни можна вимірювати у відсотках, але конкретній людині важливо інше: чи буде електрика саме в її будинку, чи запрацює насос, чи можна буде зарядити телефон, підігріти їжу або скористатися медичним обладнанням.

Третій — вода. Цей параметр залишається одним із найменш помітних у публічній статистиці. Там, де водопостачання залежить від насосів, аварія в електромережі дуже швидко стає проблемою не лише світла, а й води. Окремої публічної оцінки готовності систем водопостачання саме для об’єктів компактного проживання ВПО наразі немає.

Четвертий — фінансова спроможність. За даними МОМ, 75% переміщених родин уже витрачали заощадження, а 59% скорочували споживання комунальних послуг. Для однієї сім’ї аварійне відключення означає купити павербанк або обігрівач. Для іншої — вибирати між додатковими витратами на тепло і базовими потребами.

Саме такої комплексної оцінки зимової вразливості сьогодні бракує державній статистиці.

Штаб із підготовки до опалювального сезону знає, скільки підготовлено будинків і котелень, скільки кілометрів тепломереж готові до роботи та скільки резервної потужності ще потрібно забезпечити.

Але у публічних даних немає зрізу, який показував би, наскільки по-різному ВПО захищені від зимових ризиків залежно від того, де вони живуть.

Карта зимової вразливості

Тому цієї осені варто рахувати не лише відсоток готових котелень. Треба побачити, скільки людей живуть у житлі, яке залишиться придатним для життя, якщо система дасть збій не на годину, а на добу чи три.

Для цього не потрібен ще один великий реєстр. До моніторингу підготовки до зими можна додати окремий зріз для місць проживання ВПО за вже зрозумілими параметрами: тепло, резервне електроживлення, вода, фінансова спроможність мешканців і мобільність.

Сенс такої оцінки — не в новій таблиці чи презентації з красивими діаграмами. Вона має визначати черговість рішень.

Якщо об’єкт критично залежить від одного джерела електрики — насамперед потрібне резервне живлення. Якщо слабке місце — система опалення, потрібен ремонт або резервне джерело тепла. Якщо поселення віддалене, має бути зрозуміло, як люди дістануться пункту обігріву, лікарні чи аптеки. 

Там, де живе багато літніх або маломобільних людей, громада ще до морозів повинна знати, хто допоможе їм під час тривалого відключення і куди їх за потреби можна тимчасово перемістити.

Для родин, які не можуть самостійно забезпечити мінімальний запас зимової автономності, потрібна адресна допомога — паливо, павербанки, засоби обігріву чи інша підтримка залежно від конкретної потреби.

Ресурс має йти не просто туди, де живуть ВПО, а туди, де зимова вразливість найбільша.

Тоді карта зимової вразливості стане практичним інструментом для громад: покаже не лише, де живуть переселенці, а й де одна аварія може створити найбільшу небезпеку і кому допомога буде потрібна першою.

Коли гра закінчується

У дитячій грі неправильна підказка лише віддаляє від схованого предмета. У підготовці до зими помилкова оцінка може віддалити допомогу від тих, кому вона потрібна першою.

Тому головне питання вже не в тому, який відсоток готовності покаже черговий звіт. Важливіше, чи знають держава і громади свої найслабші місця, хто за них відповідає і що робитиме система, якщо звичайний зимовий день раптом перетвориться на аварійний.

Неможливо за одну осінь зробити однаково безпечними умови для всіх переселенців. Але точно час перестати вдавати, що вони однакові.

Саме з цього і починається чесна підготовка до зими: не з оптимістичного середнього показника, а з визнання нерівності й відповідальності за те, щоб вона не перетворилася на небезпеку для конкретної людини.

У «холодно — гаряче» завдання — знайти те, що сховали.

У держави цієї зими завдання протилежне: не ховати за звітами ні слабкі місця, ні відповідальність, ні тих, кому допомога може знадобитися першою.