Alexander V. Kurban: ІНФОРМАЦІЙНА ПОРАЗКА УКРАЇНИ ...

 Проаналізував зміст офіційних повідомлень, окремо кожного з учасників он-лайн зустрічі, в форматі «Меркель-Макрон-Путін». Співставив їх із матеріалами українських ЗМІ та соцмереж на цю тему.  Можу привітати нас із черговою гучною інформаційною поразкою.

Чому з поразкою? А тому, що десь на 80% відсотків, зміст повідомлень в українських ЗМІ на цю тему, повторюють російськи меседжі, які озвучив після зустрічі Кремль. Те, що заявили Макрон та Меркель ми майже не помітили. А вони офіційно повідомили, що говорили з Путіним про права людини, про Навального, про ситуацію в Беларусі, про Covid 19, про вакцінацію й звичайно про ситуацію в Донбасі. При цьому, по Донбасу  були загальні декларації, зокрема було визнано безальтернативність переговорному шляху та мінським угодам.  

Ось, що наші європейські партнери заявили, щодо питання по війні на Донбасі. Макрон (повідомлення на сайті Єлісейського палацу):

«Було наголошено на необхідності того, щоб Росія взяла на себе тверде зобов'язання по стабілізації режиму припинення вогню в Україні та вироблення шляхів виходу з кризи при дотриманні Мінських угод»

Питання, де зрада!? Які домовленості з РФ, без згоди України, було досягнуто?!

Кремль організував цю дипломатичну провакацію з однією метою - підняти пилюку в повітря. Завдання в нього були прості:

По-перше. Ще раз нагадати своїм громадянам, що Путін має вагомий авторитет на міжнародній арені, й за першим його покликом Франція та Німеччина готові обговорювати з ним важливі питання війни та миру.

По-друге. Ще раз натиснути на Україну, психологічно, показати, що з нею не рахуються й не вважають її суб’єктом міжнародних стосунків.

По-третє. Ще раз наголосити на недієздатності Зеленського, як президента країни що знаходиться у переговорному процесі.

По-четверте. Ще раз продемонструвати США, що їм нема чого лізли у європейські справи.

По-п’яте. Ще раз спробувати спростувати тезу Байдена про те, що Путін – вбивця, з яким поважні політичні особи не повинні мати справу.

По-шосте. Ще раз протестувати ситуацію щодо підтримки України з боку ЄС, на фоні чуток про можливе загострення військових дій в ОРДЛО.

Й усі, перш за все Франція та Німеччина, повелися на цю провокацію. Бо відмовитися було неможливо. Інакше Кремль звинуватив би Європу в небажанні співпрацювати над актуальними проблемами. Хоча, не факт. Після того, як в ЄС, на офіційному рівні (прес-служба Ж.Борреля) повторили тезу Байдена про те, що Путін - вбивця, можна було б й відмовитися. Бо спіклуючись з Путіним, Меркель та Макрон заперечили той факт, що очільник Кремля таки брудний вбивця.

Ну, зовнішньополітичні проблеми Франції та Німеччини, то їх проблеми. Нам своє робити. Але робити не так, як ми це зробили цього разу знов.

Щоб усі зрозуміли, на мові гібридної війни, з боку РФ проти ЄС було успішно застосовано технологію рефлексивного управління поведінкою опонента, а проти України такі прийоми, як відмова від прямого контакту та невизнання суб‘ктності опонента.  

Росія знов отримала незначну, ситуативну перемогу, яка суттєво розклад сил не змінить але, як то кажуть, «осадочек останется». А цей «осадочек», впливає на громадську думку, що формує в Україні пораженські настрої, а в Європі думку про впливовість РФ в міжнародній політиці. І ця громадська думка згодом відіб’ється на електоральних голосах.